Використовувати паперові журнали – ганьбитися перед сучасною освітою, – думка освітян

Одна з головних проблем – це необхідність переносити оцінки й відвідуваність з електронних ресурсів до паперових.

Диджиталізація освітніх процесів є наразі завданням номер один для України. І якщо раніше це усвідомлювалось як щось неуникне в масштабах майбутнього, то цьогорічний карантин яскраво продемонстрував усю нагальну необхідність таких дій.

Юрій Зайцев, керівник проєкту «КУРС: Освіта», на своїй сторінці у фейсбуці висловив думку, що створення єдиного інформаційного ресурсу освіти є найкращим рішенням для України. Тобто виникає потреба в інтегрованій інформаційній системі у сфері освіти.

Що я маю на увазі під «інтегрований»? Як зробити, щоб школи були зацікавлені з цим працювати? Якщо примушувати – результату буде мало. Тим більше, якщо черговий раз знову треба буде робити те, що вже багаторазово зроблено. І особливо, якщо зобов’язати «працювати тут, не працювати там». Треба зацікавити! – наголосив пан Зайцев.

За його словами, переважна більшість шкіл і вчителів вже працюють з інструментами, до яких звикли, які їх влаштовують і які їм подобаються. Але одна з головних проблем – це необхідність переносити оцінки й відвідуваність з електронних ресурсів до паперових.

Це додаткова причина, чому деякі школи і вчителі й досі не хочуть користуватися електронними журналами. Подвійна робота! Навіщо мені виставляти оцінки в електронні журнали, а потім ще й переносити їх у паперові? З цього й треба почати. Тобто зробити так, щоб електронні журнали стати легітимними, дозволеними, – зазначив керівник проєкту «КУРС: Освіта».

На його думку, для реалізації цієї ідеї потрібно декілька речей:

1. Нескладна нормативна база (наказ МОН), яка встановлює: порядок акредитації ІС (інформаційних систем), підключення шкіл, формати, порядок завантаження, зберігання та доступу до даних (оцінок та відвідуваності на першому етапі).
2. Саме програмне забезпечення з базою та АРІ, що дозволить розв’язати це питання.
3. Пілотні проєкти (партнери) та школи, що зголосяться взяти участь в експерименті. Ціна питання – зовсім невелика на тлі переваг, що принесе цей експеримент.

Надалі необхідно розширювати (масштабувати) проєкт на нових партнерів, школи та розширювати сам функціонал (контент, видавництва, автори, тощо).

У коментарях під постом Юрія Зайцева підтримав ексзаступник директора з навчально-виховної роботи Херсонського фізико-технічного ліцею Володимир Бєлий. Він підкреслив, що хвиля пропозицій з диджиталізації освітніх процесів має шанси стати дійсно проривною перспективою – й особливо це стосується електронних журналів.

Щодо оцінок поточного навчального процесу, то в електронній базі достатньо фіксувати лише оцінки за семестр/триместр/четверть та підсумкові річні. Адже такі оцінки на питання «Для чого?» мають одну відповідь: «Для інформування батьків учнів». До рівня потреби дійсно державного значення дотягують лише оцінки ЗНО, бо всі інші є тотально суб’єктивно залежними і нерівноцінними між собою, – акцентував увагу пан Бєлий.

Він додав, що за відвідуванням занять не варто взагалі слідкувати документально-статистично, адже учень переводиться до наступного класу навіть за мізерної кількості днів відвідування. На випадки критичної кількості пропусків мають реагувати дирекція та служба у справах неповнолітніх, а у разі їхньої бездіяльності – громадські організації та журналісти.

Паперові журнали розглядати як держдокументи – це вже давно як ганьбитися перед сучасним світом освіт, – вважає ексзаступник директора з навчально-виховної роботи.

Для контролю за тим, щоб вчителі працювали згідно з освітньою програмою закладу та відомчих предметних програм, виплачується зарплата адміністрації закладів, і паперові класні журнали тут апріорі не можуть замінити їхньої живої роботи.

Чвертьстолітня практика нашої системи освіти є прямим свідченням: у журналах повний ажур, а вмінь учнів щодо всього того – «кіт наплакав», – пояснив Володимир Бєлий.

ВСЕОСВІТА