Кожного дня треба підготуватися до уроків, бути динамічним, балансуючи між міністерськими «нововведеннями» здебільшого у вигляді переставлення місцями тем для вивчення у календарних планах і вимогами обласних і районних відділів освіти щодо підвищення ефективності роботи, а ще ж є перевірка зошитів, позакласна робота, класне керівництво, проведення олімпіад, конкурсів, проходження курсів підвищення кваліфікації, ведення документації.
Шкідливість роботи вчителя не співмірна з сумою в грошовому еквіваленті, яку платять за виконання цієї роботи. І хай кажуть про те, що зарплату вчителям підвищено. Ті, хто не проводив жодного уроку, хто не вирішував складні конфлікти у класі, хто не розуміє, як нелегко співпрацювати з так званими важкими дітьми, і, що вже приховувати, їхніми батьками… Як кожного дня треба бути спостережливим, аналізувати без упину, бо те, що прийнятне для певного учня чи цілого класу, для іншого не підходить.
Усі вчителі – прибічники чи то заручники (залежно від того визнають це чи ні) самовдосконалення, спраглі нового пізнання. Вони вже не можуть без нього. Вони не мислять себе поза цим. Не уявляють, як це – жити без прагнення вчити і вчитися самому. Усвідомлення шкідливості цього допінгу не рятує ситуації. Не вгамувати. Самозречення заради допінгу. Вчити – це розуміти абсурдність і необхідність власної роботи, це щоденний подвиг, як би гучно це не звучало, підвестися вранці і йти на роботу отримувати задоволення від того, від чого більшість людей кидає в холодний піт.
Усі хочуть мати знання, вчитися, але не всі здатні мати бажання вчити когось. Так само, як ніхто не хоче бути зрадженим, але допускає, що зраджувати самому – це норма. Або ревнує до шаленства тільки тому, що не знає сам, що таке вірність. Цінуймо цих самовідданих людей, які кожного дня відкривають книгу в реальному часі і у власній голові, як у бібліотеці, не просто для того, щоб прочитати її, а й розказати про те, що з неї дізнався, щоб у доступний спосіб пояснити тим, хто навчається: багато речей лише здаються складними, а насправді все складне – просте.
Кажуть, що хороший вчитель може навчити навіть того, що сам не знає. У чому ж мала би полягати суть реформи у сучасній школі? У тому, щоб звільнитися від стереотипу, що дітей виховує школа, тобто вчителі, класні керівники, заступники директорів з позакласної роботи. Дитину виховує насамперед сім’я, у якій засвоюються норми моралі і поведінки.
Вчитель – це не робот, начинений знаннями, який має до кожного конспекту писати тему і мету уроку, без чого конспект, за висновками методистів, втрачає цілісну структуру.
Вчитель – не сатрап, який має кричати і залякувати. Як і в сім’ї, так і в школі дитина не відчує себе повноцінно без довіри і поваги. Поважати когось і довіряти йому не можна через страх і відчуття власної приниженості. Учні мають право висловити власну думку стосовно навчального матеріалу і доводити її, не боячись бути осудженими іншими учнями або вчителем. Часи істини в останніх інстанціях минули. Сучасні діти непрості, як і сучасний світ – технологічний, перенасичений інформацією, у тому числі і у вільному доступі в Інтернеті, – тому заучування напам’ять має відійти в минуле; набагато важливіше зрозуміти матеріал, взаємозв’язки між частинами інформації, вміти робити висновки.
Шокувала фраза з вуст відомої телеведучої про те, що її син самостійно знаходить потрібну інформацію в Інтернеті, йому нецікаво на уроках, а тому школа в її теперішньому вигляді не відповідає вимогам часу, а вчителі, на думку тої ж таки ведучої, не потрібні, бо кожен може займатися самоосвітою. Про те, що дитина втратить навички спілкування і взаємодії з іншими людьми, займаючись такою самоосвітою, сказано не було. Чи то було провокаційне питання до співрозмовника, чи й справді така думка у ведучої? Якщо так, то чому ж тоді її дитина не закінчує школу екстерном? Хто ж формує образ вчителя, ставлення до вчителя і його роботи? Держава і засоби масової інформації.
День вчителя в освітян кожного дня, а для учнів і їхніх батьків це нагадування: хто ми без тих, хто ділився з нами знаннями, з кого ми брали приклад, кого наслідували чи навпаки – не хотіли бути схожими, не погоджувались? Ми вчилися, навіть не усвідомлюючи, що всі здобуті знання ми маємо не лише завдяки вихованню, досвіду (настановам наших найближчих людей; книгам, які ми прочитали; зрештою висновкам, які ми робили, перевіряючи, як діють наші уявлення і припущення в реальному житті, чи співвідносне те, що відбувається в нас самих і навколо, з тим, що ми знаємо теоретично), а й завдяки тим, хто вчив нас, хто, можливо, сам того не знаючи, долучився до формування і вигранювання нашої особистості – нашим вчителям.
БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ
- dsq_needs_sync:
- 1
