Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Навіяно скандалом навколо шампанського на День учителя в одній з українських шкіл.
Це командний пункт National Synchrotron Radiation Centre SOLARIS Jagiellonian University. Кожен етап запуску синхротрона вони «приливають», і порожні пляшки виставляють як мітки про «этапы большого пути».
Здаю «з потрохами» і організаторів проекту «Інноваційний університет і лідерство»: за приїзд та від’їзд ми теж піднімали келих вина прямо в стінах Варшавського університету.
Публічно зізнаюсь про те, що я, як директор гімназії, щороку організовував в її стінах бенкети на День вчителя (Новий рік, 8 Березня, День гімназії тощо) й власноруч з різних приводів багато разів відкорковував шампанське на великій перерві в учительській «під час навчального процесу» (який жах, куди дивилось міськвно і де були «активісти»!?). І це теж було одним із елементів створення в колективі позитивного емоційного балансу.
Сьогодні це могло б спровокувати гучний «шкандаль». Хтось із батьків зняв би відео, виставив у ФБ і… прощай, кар’єро директора. А тоді самі ж батьки те шампанське нам і привозили. І не тільки шампанське…
Бо було не агресивне, а сприяюче середовище, домінувало переконання, що ми партнери і разом робимо все, щоб відбулась гімназія. У такій атмосфері підтримки і взаєморозуміння ти усвідомлював, що не даремно живеш жертовно заради побудови нової освіти України.
Як тільки в батьківському середовищі з’явилось суто споживацько-мародерське ставлення до гімназії («Вы обязаны обеспечить моему ребенку…»), я помахав їм ручкою. Самі, самі, самі…
Ми зараз хочемо бути «святішими за папу Римського», коли серйозно реагуємо на ось такі дріб’язкові «домагання» до школи осіб, яким немає де більше вилити свою злість. Вони не можуть «відірватися» на роботі, їх принижує будь-який чиновничок, вони почуваються розтоптаними всюди, і єдиним зручним об’єктом для «компенсації» стає школа. На жаль, їм зараз на усіх рівнях дали зрозуміти, що тут тепер місце для «витирання ніг», саме в школі можна «розрядитись» і «відірватись».
Як наслідок, пише мені один із найкращих директорів: та пішли вони всі…, набридло бути хлопчиком для биття, з нового року розраховуюсь.
Довіра і тільки довіра, а не діставання з будь-якого приводу, є наріжним каменем НУШ.
Роль жертви, яка виправдовується, це найгірше, що може обрати для себе директор школи чи вчитель.
Тому єдиний ефективний спосіб подолання ось таких дріб’язкових прискіпувань до школи з будь-якого надуманого приводу – активно давати здачі. Не вибачатись, не загравати, не ховатись, а саме давати здачі і переходити у наступ (домагатись відповідального батьківства, чіткого виконання місцевими освітніми органами функцій сервісного обслуговування закладів освіти тощо). Тільки так ми зможемо зупинити мутну агресивну хвилю, яка зараз поглинає все живе, що ще лишилось у шкільній освіті.
А потім візьмемось за генерування «теплої хвилі», за культивування підґрунтя для появи в суспільній свідомості простих «установок на добро»:
- Ми всі робимо одну справу.
- Партнерство і довіра – єдиний шлях до побудови НУШ.
- Підвищення зарплати вчителя на користь нам усім.
- Злий і принижений вчитель – поганий вчитель.
- Щасливе вчителювання = Щасливе навчання…
Бо інакше в “гнилому” соціумі здорова школа ніколи не з’явиться. Спочатку має зцілитись наше вкрай хворе суспільство.
- dsq_needs_sync:
- 1
