• Українська
  • Русский

Українська освіта зберігає “кращі традиції” совка

Ігор Лікарчук
Екс-директор Українського центру оцінювання якості освіти

У 2015 року Верховна Рада ухвалила так званий закон про декомунізацію. Зараз багато говорять, що процес позбавлення від впливу комуністичної ідеології уже завершений. Не можу з цим погодитися. Особливо, якщо мова йде про освіту.

Так, у закладах освіти зникли багато зовнішніх ознак причетності до комуністичного минулого: вивіски, назви, портрети, панно, музеї, стенди, скульптури. Правда, деякі з них просто перефарбували в жовто-блакитні кольори. Чого ж “добру” пропадати.

У закладах освіти зникли багато зовнішніх ознак причетності до комуністичного минулого. Правда, деякі з них просто перефарбували в жовто-блакитні кольори

Але чи зникла комуністично-совкова сутність із освітнього процесу? Ні. Починаючи від зовнішніх ознак (радянська шкільна форма в День останнього дзвоника, лінійки, засилля масових заходів з обов’язковою звітністю та присутністю учнів, політінформація тощо), до набагато глибших засад його організації (адміністративно-командна система управління освітою, повна педагогічна безправність вчителя, засилля тоталітарної педагогіки, неповага до учня, іграшковість громадських засад управління закладом освіти, вождизм директорів і ректорів, чинопоклоніння, паперотворчість та розгул бюрократизму).

Багато закладів освіти взагалі перетворилися у вічну мерзлоту в контексті збереження “кращих традицій” радянського минулого. Пишу про це з повною відповідальністю, бо ту систему знаю добре з власного досвіду роботи в ній.

Багато закладів освіти перетворилися у вічну мерзлоту в контексті збереження “кращих традицій” радянського минулого

Є великі сподівання, що ситуацію змінить Нова українська школа. Але чекати поки ідеї НУШ дійдуть до 12 класу – означає втратити дуже багато. Якщо зважити й на те, що в нашій освітній системі дуже добре вміють забалакати будь-яку нову справу, то ситуація видається іще більш сумною.

Потрібно, щоб декомунізація в освіті відбулася не лише стосовно якихось зовнішніх ознак, а зробити два перших дуже важливих кроки. Перший – визначити перелік того, що в нашій освіті можна вважати залишками комуністичної системи. Другий – швидке оновлення тих керівників закладів і органів управління освітою, котрі є носіями ідей комуністичної освіти. Іншими словами – провести декомунізацію управлінських кадрів в освіті. Діяти потрібно швидко, жорстко та відповідально.

ГАЗЕТА

dsq_needs_sync:
1
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *