Учитель і батьки що біжать в одній упряжці заручники дитичої долі

Все тече, все змінюється» – говорив давньогрецький філософ Геракліт. І сьогодні ці слова звучать як ніколи актуально. Змінюється наше життя, змінюються взаємовідносини між людьми. І школа, як втілення майбутнього зазнає змін як ніхто інший. Сьогодні вона покликана, не просто давати дитині знання, її основним завданням стає навчити вчитися, розкрити творчий, індивідуальний потенціал особистості, прищепити нестандартні форми мислення. Саме ці якості особистості в майбутньому стануть затребуваними в суспільстві. І, ставлячи перед собою таке завдання, школа не може з нею впорається самостійно, вона потребує допомоги найближчих людей для школяра, його батьків. Хто як не вони знають особливості своєї дитини, хто може мати більшу мотивацію для подальшої його повноцінної реалізації. Тому сьогодні школа невіддільна від батьків, і в цьому аспекті вона повинна йти від стандартного формалістичного підходу до союзу вчитель-батько. Однак проблема залучення батьків до участі в шкільному житті криється не тільки в консерватизмі освітніх установ, батьки, часто, ставляться до вчителів або з тривожністю (коли їх запрошують на бесіду в школу). Або з твердою переконаністю, що саме завдання школи виховати гармонійну особистість, а в їх обов’язки входить нагодувати дитину, одягти, створити умови для нормального побуту. Таким чином, в умовах мінливого світу, зазнати змін повинні будуть і стосунки між вчителями і батьками. На зміну авторитарного лідерства школи має прийти рівноправне співробітництво між педагогом і батьками. Звичайно, для встановлення таких відносин потрібно поламати звичні стереотипи, що пов’язане з певними труднощами. І правий був Конфуцій, коли говорив: «Не дай Вам Бог жити в епоху змін». Однак якщо людині даються випробування, значить, даються і сили його подолати.

Вчитель – творець відносин з батьками

Учитель, як несучий просвітню місію, повинен ініціювати процес зміни парадигми відношення до батьків. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть налагодити двостороннє конструктивну співпрацю:

1. Учитель, запрошуючи батьків до школи – задає тон бесіди. Почати він повинен з встановлення оптимально взаємодії. У цьому допоможе вправа «нейтралізації», метою якого буде захистити педагога від психологічного тиску батьків. Найчастіше, батьки при зустрічі з учителем вибирають або наступальну тактику, або починають скаржитися на життя, розповідаючи, що у них немає часу займатися вихованням дитини. Вчителю важливо не піддатися на емоційний пресинг і зайняти нейтральну позицію по відношенню до емоційного фону співрозмовника. Найкраще, протягом 10-15 хвилин, дати можливість людині висловитися, не приймаючи безпосередньої участі в бесіді, а ввічливо підтримуючи її нейтральними висловами, типу: «Я Вас розумію», «Я слухаю Вас». Через певний час емоційний фон батька почне спадати, і він психологічно стане готовий до конструктивного діалогу.

2. Тепер вчитель повинен створити рівноправну взаємодію з батьками, що означає: залучення їх до активної виховному процесу. На даному етапі йому необхідно зрозуміти почуття матері та батька до своєї дитини, і поставитися до них з належною повагою. Педагог повинен показати своє доброзичливе ставлення до співрозмовників, що стане першим кроком до рівноправного співробітництва. Далі необхідно донести, що у виховному процесі повинні брати участь обидві сторони: школа і сім’я, і тільки тоді, цей процес принесе свої позитивні плоди. Важливо показати батькам їх значимість у цій справі, пояснити їх роль у розвитку гармонійної особистості дитини. Одним з найбільш важливих моментів є позитивна характеристика особистих якостей дитини. Не один батько не залишиться байдужим до вчителя, який бачить щось хороше в його чадо. Таким чином, показавши відкритість і доброзичливий настрій, вчитель зніме «психологічний захист» батьків і зможе приступити до конструктивного діалогу.

3. Правильна побудова бесіди – запорука того, що Вас «почують».

• Запрошуючи батьків на бесіду, не намагайтеся, у що б то не стало, відстояти свою думку, слухайте аргументи співрозмовника і шукайте компроміси;
• Обговорюйте проблемні моменти, а не характер дитини, направляйте бесіду на розкриття аспектів виховання без переходу на особистості, наприклад, у дитини погану поведінку, як результат самоствердження перед однокласниками, подумайте разом: в яких областях він міг би себе реалізувати: спорт, художня самодіяльність, підробіток і т.д.
• У рекомендаціях батькам, необхідно враховувати їх коло інтересів, і виходячи з цього, пропонувати заходи виховного впливу, наприклад, тато любить ходити на риболовлю, порадьте брати сина або дочку частіше з собою. Рекомендуйте батькам всі домашні справи робити разом з дітьми: лагодити машину, клеїти шпалери, фарбувати паркан і т.д.
• Ваша розмова з батьками пройшла конструктивно, якщо: ви уникли протистояння, не втягнулися в низку звинувачень, змогли донести до батьків суть проблеми і разом вирішити: які заходи впливу можна вжити.

4. Шукайте неформальні форми роботи з батьками. Батьківські збори, на яких учитель інформує батьків і констатує факти, відходять у минуле. На зміну цьому повинні прийти нестандартні форми роботи, які б мотивували батьків йти в школу:

• Так можна запропонувати батькам самостійно провести збори, на яких вони могли б поділитися досвідом налагодження взаємовідносин зі своїми дітьми, і отримати практичні поради з виховання з перших вуст;
• Запровадити практику відкритих уроків для батьків
• Організовувати неформальні зустрічі батьків, під час яких піднімалися б проблемні питання.

Батьки – активні учасники виховного процесу, а не пасивні спостерігачі формування особистості дитини.

Кілька порад батькам нового покоління:

1. Розповідайте вчителеві про те, яких принципів виховання дітей дотримуються у вашій родині, педагогу необхідно володіти цією інформацією для здійснення індивідуального підходу до дитини.

2. Не соромтеся запитувати у вчителя, якщо ви не до кінця вникли в суть питання, уточнюйте, чи правильно ви зрозуміли один одного.

3. Сприймайте зауваження педагога, як конструктивну критику, і не бійтеся робити свої зауваження, в поважній формі, якщо вчитель переходить на особистість дитини. Предмет вашої бесіди – виховна проблема.

4. У разі виникнення у дитини труднощів в школі, підійдіть до вирішення питання спільно з педагогом, вислухайте обидві сторони конфлікту і тільки тоді приймайте рішення.

5. Показуйте дитині власним прикладом шанобливе ставлення до вчителя. Висловлюйте свої зауваження тільки в його відсутність.

6. Намагайтеся частіше бувати в школі, не тільки на зборах, але і на святкових концертах, разом з вчителем і дітьми прикрашайте клас, готуйте ранок. Таке ставлення до школи підніме ваш авторитет в очах вчителя і зблизить з дитиною.

Таким чином, батьки, змінюючи своє ставлення до школи, а вчителі, будуючи конструктивні взаємини з ними, роблять одну спільну справу: виховують гармонійну особистість дитини. І пам’ятайте, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. І якщо на сьогоднішній день, ваші взаємини залишають бажати кращого, то саме час їх змінити. Удачі Вам, на цьому нелегкому поприщі – вихованні творчої і неординарної особистості!

ПЛЕЯДА