Про кризу сучасної школи не говорить хіба що лінивий. Притому невдоволення висловлюють як самі педагоги, так і батьки учнів. У кожного з них своя правда. EtCetera дізнавався, що саме найбільше дратує батьків.
У школі САМІ НЕ ЗНАЮТЬ, як і чому потрібно вчити
Створюється враження, що над учнями вже два десятиліття поспіль проводять якісь експерименти. Один рік вчать так, на наступний все відміняють і починають нову програму, прийшовши до висновку, що попередня не виправдала довіри.
Не кажучи вже про численні розробки, які часто фінансуються з кишень батьків.
А що в результаті? Чого корисного вчать? Які знання дітям реально можуть стати в нагоді в житті: невже вміння порахувати кількість клітинок між домашньою та класною роботою або ідеальний почерк?
Не кажучи вже про те, що, для того щоб здати підсумкові іспити і вступити до вузу, без репетиторів не обійтися. То чим вони там одинадцять (а скоро вже дванадцять) років займаються?
Школа свято впевнена, що батьки їй ВИННІ
Причому ВИННІ на кожному кроці. Згадайте хоча б будь-які батьківські збори. Хоч одні з них обійшлося без традиційного «Батьки винні…», «Батьки винуваті …».
Батьки скаржаться, що після кожного спілкування з вчителями вони відчувають себе безнадійними «лузерами», які не здатні «правильно» виховати свою дитину, приділити їй час і всю відповідальність перекладають на педагогів.
«Необов’язкові» ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ
Питання з домашніми завданнями – це взагалі епопея. У листах Міністерства освіти чорним по білому написано – в першому класі домашні завдання не є обов’язковими.
Так-так-так – всі згодні! Але, тим не менше, їх задають і перевіряють. І спробуй ти його не зроби.
«Адже це для користі дітей», – заявляють педагоги. Знайоме? Звичайно.
Парадокс у тому, що домашні завдання тепер – головний біль батьків. Часто вони дитині не під силу, не кажучи вже про помилки в підручниках.
БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ
Школа ДИСКРЕДИТУВАЛА себе
Школа перестала сприйматися батьками як місце, де їхня дитина перебуває в безпеці. Можливо, останнім часом про це стали голосніше і частіше говорити, але крики, приниження, маніпулювання і байдужість до цькування – це реалії сучасної школи.
Батьки перестали мовчати, прагнучи розібратися і змінити систему, яка працювала багато десятиліть, а інша сторона «конфлікту» цих змін якраз не бажає.
У підсумку виходить ситуація, коли «найшла коса на камінь».
Освітній процес перетворюється в протистояння: не тільки між батьками і учнями, а й між різними «кланами» мам і тат. А страждають в першу чергу діти.
Школа змушує батьків ставати «ЯБЕДАМИ»
Батьки все частіше говорять про те, що, незважаючи на зауваження та обіцянки, адміністрація школи продовжує робити «своє», поки на неї не поскаржишся до відповідних інстанцій.
Виходить, що школа сама змушує батьків ставати донощиками.
Ще один неприємний нюанс – зазвичай після чергового прочухана директори шкіл зганяють свою злість на ні в чому не винних вчителях і класних керівниках. А тим, у свою чергу, доводиться мало не благати батьків не скаржитися.
Питання – чому не можна проблему вирішити відразу або ще краще – попередити її?
Школа поводиться ПО-СПОЖИВЧОМУ
Нічого нового: побори, збирання грошей «на штори», подарунки і привіталки. Сварки в батьківських чатах, війна з батьківським комітетом та істерики типу «самі тоді все робіть».
Ну і, звичайно ж, улюблене: «Це ж для наших дітей».
Безсумнівно – так. Тільки давайте визнаємо: знання дітей не залежать від нових меблів, а новий телевізор потрібно купувати не для того, щоб вони дивилися мультики на групі продовженого дня.
Ще одна історія – позакласні заходи. Заради справедливості потрібно відзначити, що спільні вилазки, походи в музеї і екскурсії потрібні для того, щоб діти стали більш дружними, більше спілкувалися і згуртувалися. Але якщо майже на кожен день в школі заплановані театр, планетарій або вистава, і за все це потрібно платити – то це більше нагадує бізнес, а не просвіту.
- dsq_needs_sync:
- 1
