Наша система освіти безнадійно застаріла. Школа і життя – дві протилежні, абсолютно непов’язані речі. Колонка записана під час виступу Наталії Тарченко в рамках проекту Діалоги про майбутнє.

Всі чотири роки, поки наш старший син Назар навчався в школі, ми думали про те, чи не забрати його звідти. Традиційна школа – це домашні завдання, які робить вся родина цілими вечорами. Це спроби пояснити дитині, чому між класною і домашньою роботою обов’язково повинно бути чотири клітинки, не більше і не менше. Це коли дитина, яка любить читати, приносить підручник з літератури додому і каже: «Діти не можуть таке читати – папір жовтий, картинок немає». І таких абсурдних ситуацій маса.

Врешті, в минулому році 1 вересня Назар не пішов до школи і став хоумскулером. Чесно скажу, спочатку було страшно. Особливо в цей день, 1 вересня, коли всі діти з бантами і букетами йдуть на лінійку. Страшно, тому що ми фактично пірнали в невідомість. Але через пару тижнів, спостерігаючи за дітьми, що сумно повертаються зі школи, які були перевантажені, і у яких було все менше бажання вчитися і пізнавати нове, ми зрозуміли, що вчинили правильно.

Батьки хочуть для дітей найкращу школу, щоб потім ті вступили до найкращого університету і отримали найкращу роботу. Але цей стереотип давно не працює. Найголовніше у процесі навчання – це фан, задоволення.

Наш друг, засновник альтернативної школи в Ізраїлі і дуже великий реформатор освіти Якоб Хект у своїй книзі про демократичну освіту пише про «ефект борщу». Він порівнює традиційну освіту з тим, як мама вчила його правильно їсти: «Їж борщ, і ти обов’язково будеш здоровим, виростеш великим. Це єдино правильна їжа». Проте, у світі маса інших корисних продуктів, фруктів і овочів.

Те ж стосується традиційної освіти. Дуже часто діти запитують: «Навіщо мені тригонометрія?», «Навіщо мені потрібно знати це?» І ми не знаємо, що відповісти: «Не питай, це важливо, потім зрозумієш». Як і з борщем, який стає нестерпною стравою на все життя, нестерпними на все життя нерідко стають і певні шкільні предмети. Багато з нас, наприклад, не люблять математику, особливо в тому вигляді, в якому вона викладається в українських школах.

Наша система освіти безнадійно застаріла. І ми нічого з цим не робимо. Ми позбавляємося від старих і непотрібних речей, а система освіти залишається тією ж. Школа і життя – дві протилежні, абсолютно непов’язані речі.

Якою ж має бути ідеальна школа? На мій погляд, є кілька ключових ознак:

1. Школа, де ти навчаєшся розуміти себе та оточуючих

Через те, що у наших дітей часто немає можливості виразити себе, немає права вибору, вони не можуть відповісти на будь-яке базове запитання. Наприклад, у нас є 10-річні діти, які на запитання «який колір тобі подобається» або «яка гра тобі подобається», відповідають «запитайте у моєї мами».

Одне із завдань шкільної системи: допомогти дитині знайти себе і відповісти на питання «хто я?», «Що мені подобається, а що – ні». У дитини має бути право вибору: чим вона хоче займатися, якими предметами, якими студіями. Щоб в результаті вона змогла знайти своє покликання і призначення, те, що зробить її щасливрю і успішною в майбутньому.

2. Школа, де ти не боїшся помилок і змін

Думаю, багато хто погодиться з тим, що оцінювання в існуючій зараз класичній формі зробило масу дітей нещасними, призвело до депресій. Діти вважають себе невдахами і потім все життя ходять до психотерапевтів у надії позбутися своїх комплексів.

3. Школа, де ти береш відповідальність за своє життя

Дуже часто, консультуючи батьків, я спостерігаю таку ситуацію. Батьки кажуть: «Якщо ти отримаєш хороші оцінки, ми купимо тобі те-то або те-то». Батьки намагаються вибудовувати і виставляти KPI своїм дітям, як правило, не розуміючи, що такий підхід позбавляє їх внутрішньої мотивації. Коли ми говоримо «за свої оцінки ти щось отримаєш», ми не даємо їм ні права на помилку, ні можливості взяти відповідальність на себе.

Школи, де у дітей є вибір, де у дітей запитують їхню думку і де вони можуть впливати на хід подій і шкільне життя, дозволяють навчити дітей відповідальності з самого раннього віку.

4. Школа, де вчитель і учень рівні. Нова роль вчителя

Роль вчителя повинна бути зовсім іншою: вони повинні супроводжувати навчальний процес. Іноді вчитель повинен сказати: «Я не знаю». Проблема в тому, що вчителі дають дітям тільки те, що вони знають, замість того, щоб намагатися розбудити в дитині інтерес.

5. Навчання відбувається завжди і всюди. Школа – НЕ камера зберігання.

6. Розвиток навичок, компетенцій і емоційного інтелекту.

7. Школа, в якій ти не готуєшся до життя, а живеш зараз.

Наталя Тарченко, експерт у сфері альтернативної освіти, співзасновниця DEC Education

НОВИЙ ЧАС