У світі так багато цікавого та неординарного! У кожній країні різні люди, традиції, уявлення. І, як наслідок, школи також зовсім різні. Деякі їхні ідеї ми підхоплюємо, а за деякими можемо лише захоплено спостерігати. Журналісти з TheGuardian поговорили з вчителями, що викладали в різних країнах світу, та розпитали їх про цікаві практики, з якими вони познайомилися за кордоном.
Бутан
Гімалайське королівство Бутан дуже відоме завдяки своїй неофіційній державній філософії валового національного щастя в анклаві з тибетським буддизмом. Як виявилося, ці два культурні аспекти поширюються і на освіту. Валове національна щастя, зокрема, це антипод Валового внутрішнього продукту. Воно протиставляє духовні та моральні цінності економічній вигоді.
В Бутані люди дуже високо цінують публічні виступи. Учні часто здійснюють промови на зборах за темами моралі, наприклад, «чому ми повинні зберігати наші ліси» або «співчуття – найважливіша якість».
Кожного дня місцеві вчителі та учні практикують на уроках вправи на уважність, починаючи з п’яти хвилин безмовного сидіння. Це, зокрема, робиться для того, щоб вчитель зміг провести розумові вправи та зосередитися. Коли клас замовкає, психологічний шум попереднього уроку розсіюється. Такий принцип опирається на уявлення, що навчання подібне до кругообігу води в природі. Мовляв, все починається із легких хвильок на воді. Вода повільно перетікає в океан, піднімається в небо, а потім випадає з дощем, повертаючись в річище.
Підходи вчителів до учнів в Бутані також зустрічаються дуже різні та незвичні. Наприклад, один із них розповідав, що він практикує «уважне споживання шоколаду» на уроках: діти повинні зберігати шоколад у роті і зосередитись на ньому на 15 хвилин.
Швейцарія
В школах Швейцарі дітей на практиці навчаються сміливо висловлювати свої думки в письмовій формі. Там заведено створювати пошту «учитель-учень». Як вона працює? У кожного учня є своя поштова скринька, куди потрібно покласти написану від руки записку. Поклавши туди лист, вранці кожен учень отримує відповідь від вчителя. Крім цього, у швейцарських школах наголошують на тому, що помилки – нормально, і що це своєрідні пошук та експеримент. Адже саме помилки часто приводять до геніальних відкриттів.
Австралія
На думку вчительки, що викладала в Австралії, слово інновації в освіті – неприємне та зайве. І що в освітній лексиці ліпше міняти його на «творче навчання». Адже на практиці саме це і є метою навчального процесу. Вчитель має придумати як зробити урок цікавим та корисним для дітей. Щоб це поєднати, в Австралії вчителів активно заохочують експериментувати із методами навчання, не орієнтуючись на шкільну програму та вимоги. Річ у тім, що там уроки не націлені лише на те, щоб учні вкінці року здали іспити. Це дозволяє вчителям максимально проявити свої ідеї та бути гнучкішими у своїх підходах до уроку. Тому вчителі могли проводити класний час, запрошуючи до учнів цікавих людей, щоб поговорити, або на уроках літератури виводити дітей на свіже повітря, щоб почитати вірші.
США
У більшості шкіл мистецтво відіграє досить другорядну роль, адже мета навчання, це перш за все здобуття практичних навичок для життя та майбутньої професії. І дійсно, як би дивно це не звучало, але одна справа, якщо людина не вміє малювати, а інша – якщо вона не вміє читати чи рахувати. Через це мистецтво в багатьох школи відходить на другий план. Проте, в Америці є школи, які для заохочення учнів застосовують мистецтво в навчальних програмах різних наук. Наприклад, за словами викладачки з малювання, до школи було запрошено вчителя танцю, який вчив учнів-математиків танцювати фламенко. Метою таких занять було навчитися використовувати власні тіла, щоб ідентифікувати рухи танцю та порівнювати їх із поняттями про константи та змінні в алгебрі.
Це дійсно дуже цікавий та творчий підхід, який розширює поле мислення дітей та дозволяє їм розвиватись всесторонньо.
- dsq_needs_sync:
- 1
