Сертифікація: Все нібито гарно, без проблем. Та завжди є але. І про своє я буду кричати

Автор: Галина Сищук, учитель, м. Харків.

Я намагаюся не давати оцінки тому, чого сама не спробувала. Це і стало однією з причин участі у сертифікації. Нещодавно я пройшла експертну оцінку. День під наглядом експертів, що між собою не знайомі. Уроки, розмови з керівництвом, інтерв’ю і я маю на руках бланк із балами. Все нібито гарно, без проблем. Та завжди є але. І про своє я буду кричати.

Експертів було двоє. Це методисти з різних куточків України. Посміхаються, не втручаються у навчальний процес. Постійно наголошують, що не порушують закон. Одна з них: «Я обращаю Ваше внимание, что не прошу конспект». Але ця ж «експерт» під час перерв, чи інтерв’ю (загалом цілий день, крім уроків) постійно завдавала питання та виражала незадоволення. Посміхаючись.

Коротше, за цей день я отримала «експертну оцінку» діяльності мого керівництва на шкільному і міському рівні (бо в них у місті не так), оцінку мого зовнішнього вигляду‼, мого способу організації пересувань по школі, подальшого вибору навчальної програми, обраних мною методів і прийомів… Ну взагалі всього.

Ось так красиво, не порушуючи законів, із привітною усмішкою, за моєю власною згодою‼ мені наклали гімна на голову. А я, наївна, вірила у казочки про зміни.

Дуууже сподіваюся, що мій випадок одиничний, та все ж підсумую враження, розвінчуючи деякі міфи про атестацію.

«Шукаємо агентів змін»

Не в цьому випадку. Якщо ви, не дай Боже, використовуєте новітні методики чи способи організації роботи, вас не зрозуміють. Бо методист – бог теорії. Він знає все за бумажкою, написаною ще за Царя Гороха. «Не нужно мне обьяснать что это такое! И вообще-то это метод используют в старшей школе». Коротше, чим традиційніше, тим краще.

«Не підлаштовуйтесь під комісію, нічого не змінюйте, просто працюйте»

Ага! Я працюю за не типовою програмою. У мене кінець року у четвертому класі. Колеги, що ми робимо в травні 4го класу? Правильно – повторюємо пройдений матеріал і готуємось до ДПА. Але цей факт нікого не цікавив, хотіли бачити, як я зацікавлюю і пояснюю новий матеріал.

Отже, танцюйте активно біля дошки, не зважаючи на те, що діти матеріал вже засвоїли.

«Ми довіряємо вчителю»

На цьому етапі просто діалог:

– Почему Вы решили со следующим классом работать по программе Савченко?

– Бо хочу спробувати накласти свої ідеї на звичайну програму.

– У Вас не получится.

– Чому?

– Не получится. И вообще я удивлена, что у Вас высшая категория и есть педагогическое звание.

Занавєс! (І так, «принципиально на русском». Хоча це я вже прискіпуюсь).

Спроба захистити вчителя від впливу відносин з дирекцією, заборонивши будь яку присутність колег з боку вчителя, обернулася шансом для королев-методистів довести, що вони «богині».

Навіть президент має радників…Тому вважаю доцільним дозволити вчителеві обрати представника від школи чи району, що просто буде поряд і матиме право на коментарі.

Та головним моїм висновком є те, що вчителя оцінювати має саме ВЧИТЕЛЬ – людина, що ПРАКТИЧНО знайома з програмою, методиками, організацією навчання чи позаурочного режиму.

На папірці все дуже красиво. Та мене зрозуміють тільки ті, хто працюють по цьому папірцю.

Знаєте, я таки відшкребла обличчя з асфальту. Хоча мене коливало від бажань написати листа Л. Гриневич до просто кинути все це та змінити професію. Та не дочекаються! Я знаю, що я роблю і для чого. Боюсь лише одного, що звиклі до такого ставлення колеги, проковтнуть це і погаснуть.

До слова, друга перевіряюча була привітна, посміхалася та спілкувалися ми з нею на взагалі далекі від уроків теми (тільки тоді, коли лишалися наодинці). Вона провела з нами день, виставила бали та подякувала. За таке ставлення я дуже вдячна.

Я готова до того, що мене не зрозуміють. Та зовсім не хочу, щоб за мій рахунок реалізовували свої амбіції.

Наостанок трохи пофантазую. Ідеальною була б система, у якій я могла б, випустивши клас (4роки), мати рік на навчання, сертифікації, відвідування семінарів, EdCamp-ів, вивчення програм, відвідування відкритих уроків та всього цього необхідного для росту педагога. Це було б ефективне перезавантаження нервової системи та дійсне отримання знань. А зараз все це просто гонитва за зайцями. І далеко не за двома.

ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ