Комп’ютери та смартфони перетворили письмо від руки в анахронізм. Багато хто час від часу користується ручкою – зробити нотатки під час телефонної розмови, щоб скласти список покупок, або щоб підписати листівку. Але уявити собі галузь діяльності, де цей навик був би дійсно необхідний, все складніше. Електронна пошта набагато зручніша від традиційної, вся робота ведеться за допомогою комп’ютера, студенти ведуть конспекти лекцій в ноутбуках і планшетах, а біометричний підпис надійніший за звичайний. За повідомленням EtCetera, опитування, проведене у Великобританії, показало, що в середньому його учасники не бралися за ручку майже півтора місяця, а третині опитаних не треба було нічого записувати протягом півроку.
Тож чи потрібен сучасним дітям навик письма від руки?
В НОГУ З ЧАСОМ? C 2014 року в 45 штатах США набрав чинності стандарт шкільної освіти, згідно з яким дітей не обов’язково вчити писати від руки так званим безвідривним письмом, або курсивом, при якому літери в кожному слові з’єднані між собою. Замість цього вчать писати окремо друкованими літерами, що стоять окремо. І, звичайно, друкувати на комп’ютері.
Деякі школи намагалися відстояти ідею скоропису, пояснюючи, що це традиції, форма мистецтва або базовий навик, зникнення якого дорівнює культурній трагедії. Їх опоненти відповідали, що, безумовно, кожен повинен вміти писати без комп’ютера, але для цього зазвичай цілком годиться письмо друкованими літерами. Уміння писати від руки більш не є необхідним, і стане ще менш потрібним у майбутньому, та й рукописний текст читається гірше від машинописного.
Аналогічний процес йде у фінських школах. А опитування, проведене нещодавно в Англії, показало, що 40% населення більше півроку нічого не писали від руки. Тож дітям важливіше освоювати клавіатуру, а не ручку з папером.
ВІД ПИСЬМА – ДО ЧИТАННЯ. Однак останні дані науки вказують, що вміння писати тісно пов’язане з умінням читати. Французькі нейрофізіологи показали, що у людини, яка бачить літери, активізується та сама ділянка рухової кори, яка «вмикається» під час письма. Для контролю досліджуваним показували значки, зовні схожі на літери, але які нічого не означають. І рухова кора ніяк не відреагувала.
Здавалося б, вміння друкувати на клавіатурі теж пов’язано з рухами пальців. Чи означає це, що вміння працювати з клавіатурою має допомагати навчитися читати?
Дослідники з Франції взяли дві групи першокласників: одну вчили читати і писати кульковою ручкою, іншу – читати і друкувати літери на комп’ютері. Через місяць перевірили результати: перша група читала краще за другу. Експеримент повторили з дорослими, які вчили іноземні мови з неєвропейською писемністю (бенгальською або тамільською). Виявилося, що письмо від руки сполучає зорову пам’ять з руховою, а від цього швидше засвоюється навик читання. Той, хто не вчився звичайному письму, не може використовувати повною мірою свою сенсорно-моторну пам’ять. Сповільнюються розпізнавання букв, а з ним – і весь процес читання і розуміння тексту.
Американські дослідники з університету Індіани повторили експеримент французьких колег, трохи видозмінивши. Вони розділили учнів молодших класів на три групи: одну вчили читати і писати, другу – читати і копіювати друкарські букви, третю – читати і натискати клавіші з відповідними буквами на комп’ютері. Найуспішнішою за всіх була перша група. Теорія про те, що письмо і читання допомагають один одному, підтвердилася.
БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ
- dsq_needs_sync:
- 1
