ПРОФЕСІЙНІ СЕКРЕТИ ВЧИТЕЛІВ-МАЙСТРІВ

Вивчення досвіду найкращих учителів, педагогів-дослідників дає змогу глибше зрозуміти особливості конструювання діалогічної взаємодії з учнями на уроці. Ми назвали ці особливості професійними секрета­ми, маючи на увазі високу майстерність учителів, які працюють на рівні винаходу власних технологій, методик організації навчання.

Один із найголовніших секретів майстерності вчителя в організації конструктивного діалогу на уроці полягає в тому, що він уміє сформу­вати в учнів позицію активних суб’єктів навчання. Ви, мабуть, спостері­гали, як активно працюють учні на уроках таких учителів, вони само­стійно розв’язують навчальні завдання, вільно розмірковують, у них немає страху перед помилкою, їм цікаво працювати. Роль учителя здаєть­ся такою непомітною — він може поставити кілька запитань, відреагувати на відповідь реплікою або жестом, продемонструвати якийсь дослід.

Він непомітно коригує діяльність учнів, спрямовує її в бажаному на­прямі, а головне учні роблять самі. Ви спитаєте˸ в чому ж тут роль учителя, хіба він учить, якщо учні самостійно здобувають знання? Так, він навчає, але робить це мудро. Він не ʼʼвкладаєʼʼ їм у голови знання, не примушує їх бути слухняними, не залякує можливими репресіями.

Він лише створює на уроці таку ситуацію, яка потребує від учнів само­стійних дій, і вони, шукаючи відповідь на запитання, починають самі регулювати свою пізнавальну діяльність. Німецький педагог А. Дістервег зауважував, що розвиток і освіта нікому не можуть бути просто повідомлені, передані. Кожний, хто бажає їх отримати, повинен досягти цього ʼʼвласною діяльністю, власними зусиллями, власним напружен­ням… Тому самодіяльність — засіб і водночас результат навчанняʼʼ.

Учителі-майстри вбачають свою роль у тому, щоб викликати ак­тивність самих учнів, допомогти їм скоригувати їхню діяльність, тобто організувати навчання на принципах самодіяльності і самоорганізації. Такі вчителі вважають, що до учня треба йти через задоволення його природної потреби пізнавального пошуку, через розвиток пізнавальних інтересів, формування власного позитивного ставлення до знань (емо­ційно-ціннісного ставлення, за І. Лернером).

Інструментарій діяльності вчителів-майстрів багатий. Вони викорис­товують різні пошукові завдання, евристичну бесіду, створюють про­блемні ситуації тощо. Вони намагаються організувати діяльність учнів на різних рівнях пізнавальної активності, постійно вивчають можли­вості і здібності своїх вихованців, їхні інтереси, причини помилок і утруднень.

Слід зауважити, що в цьому й виявляється ставлення вчите­ля до своїх учнів як до суб’єктів навчання, рівноправних партнерів у навчальному діалозі. Такий учитель не скаже˸ я люблю математику, я люблю географію, я люблю художню літературу. Він говорить˸ я люблю розв’язувати задачі разом зі своїми учнями, я люблю мандрувати із своїми вихованцями, я люблю разом з дітьми читати і обговорювати книжки.

Йому цікаво спостерігати, як зростають його учні, долаючи лінощі й небажання вчитися, невміння організувати себе, вчаться сприй­мати себе і відчувати особистістю.

REFWORK