Напередодні нового навчального року в Міносвіти визнали: в Україні складна ситуація з поборами в школі – їх вимагають все частіше і частіше. Міністр Лілія Гриневич розіслала листа директорам шкіл і начальникам місцевих управлінь освіти, в якому зазначила, що жоден з педагогів не має права вимагати від батьків учнів гроші на шкільні потреби.
“Останнім часом до Міністерства освіти все частіше надходить інформація про порушення прав дітей на безкоштовне здобуття повної середньої освіти“, – заявила Гриневич.
І додала: батьки скаржаться, що їх змушують купувати для шкіл не тільки дрібні товари, але навіть телевізори. У своєму листі міністр виділила жирним: “за рішенням Конституційного суду від 4 березня 2004 року, безкоштовна освіта означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних закладах без внесення плати у будь-якій формі“.
При цьому Гриневич уточнює: відповідно до закону, джерелами фінансування освітніх установ цілком можуть бути благодійні внески, які робляться з ініціативи батьків на добровільних засадах. Іншими словами: школам просити і вимагати не можна, але брати – не забороняється.
Заборона поборів і роз’яснення про благодійні внески викликали море обговорень в соціальних мережах. Згідно з опитуванням “Сегодня”, 84% батьків школярів заявили, що не хочуть здавати гроші взагалі, тому як середню освіту має фінансувати держава.
“Постійно здаємо гроші на туалетний папір, на питну воду для кулера в класі, на пластикові стаканчики. Близько 50 гривень на місяць. До цього купували новенькі парти, здавали близько 500 гривень – шкільні нас не влаштували, – розповів “Сегодня” тато одного зі столичних школярів Олексій Павловський. – Все це, звичайно, обурює, але, з іншого боку, хочеться забезпечити своїй дитині комфортні умови для навчання. Був і зовсім кричущий випадок, з яким, втім, теж довелося змиритися: за гроші, які були здані батьками , вчитель наших дітей пройшла курси підвищення кваліфікації. Обурює і те, що кілька років тому ми збирали гроші на ремонт класу, а тепер дитина переходить в 5-й клас, а значить, потрібно буде ремонтувати вже нове приміщення. Вибору немає, не хочеться, щоб дитина вчилася в хліві”.
Вчителі ж – як столичні, так і з регіонів – кажуть: щоб там не рапортували вищі чиновники, нормальна робота школи без батьківської допомоги поки неможлива.
“Наші батьки щомісяця на 200 гривень поповнюють телефон класному керівнику, щоб вона, в разі необхідності, могла зателефонувати. Такі встановили в школі правила”, – розповіла нам одна із запорізьких освітян.
Прикриваються формулюванням
Юрист Роман Бондаренко з громадської організації “Батьки SOS”, яка моніторить ситуацію в школах, розповів нам, що через побори траплялися навіть бійки і заяви до органів.
“Як юрист, я не вважаю благодійністю добровільні збори в школах. Адже батьки за фактом вкладають гроші в школу, де вчаться їхні діти, де вони здобувають освіту. Іншими словами, люди платять за доступ до освіти, а не займаються благодійністю. Якби вони допомагали, наприклад, інтернату, до якого не мають відношення, це була б благодійність”, – пояснив “Сегодня” Бондаренко.
І уточнив, що школи зобов’язані звітувати про фінанси.
“Одні роблять це в повній мірі, інші – ні. Ці звіти можуть допомогти батькам контролювати фінансові потоки. Якщо побачать різницю між зданими грошима, бюджетними та витраченими, це привід вимагати звіту від директора. Якщо той не розкриває даних, то слід письмово звертатися в управління освіти. Важливо знати, що інформація про розподіл коштів згідно із законом відкрита”, – говорить Бондаренко.
- dsq_needs_sync:
- 1
