Сучасний світ напрочуд стрімкий та динамічний. Кожного дня з’являються нові винаходи, створюються корисні ресурси та програми, здійснюються наукові відкриття. Енциклопедизм та «знання всього на світі» все більше втрачають свою актуальність. Головним же стає вміння знаходити потрібну інформацію, пристосовуватися до змін та навчатися впродовж життя.
Необхідність постійного професійного та особистісного розвитку нині стала характерною рисою для більшості професій. А особливо цього потребує сучасне вчительство. Адже щоб молоде покоління здобувало якісну освіту, педагоги мають розуміти сучасні освітні тренди, володіти необхідними технологіями та постійного підвищувати свій професійний рівень.
Навіщо вчителю підвищувати кваліфікацію?
Закон України «Про освіту» зазначає, що підвищення кваліфікації – це набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань. Згідно з чинним законодавством, педагоги повинні постійно підвищувати свою кваліфікацію. Для цього навіть встановлено чітку норму – не менше 150 годин за 5 років. Водночас нещодавно було прийнято рішення про те, що педагоги можуть використовувати державні кошти для підвищення кваліфікації.
Навіщо все це потрібно? Щоб учителі могли постійно розвиватися як особистості, удосконалювали свої професійні якості, а також мали такий рівень кваліфікації, який би відповідав стандартам державної політики у галузі освіти. Саме підвищення кваліфікації дозволяє педагогу успішно розвивати необхідні компетентності (підвищення рівня оволодіння навчальним предметом, ознайомлення з актуальними освітніми методами і технологіями тощо). Усе більшого значення також набуває усвідомлення засад безпечного та інклюзивного освітнього середовища. Крім того, якісне підвищення кваліфікації просто неможливе без ознайомлення з сучасними інтерактивними технологіями, методами проектного навчання тощо.
Від успішного та постійного підвищення кваліфікації вчителя, без перебільшення, виграють усі: і педагоги, і діти, і батьки, і держава загалом. Адже коли вчитель є висококваліфікованим та спрямовує свою роботу на втілення інновацій, діти можуть отримувати якісну освіту, яка дозволить їм реалізувати себе у житті. А отже, приносити користь своїй родині, державі та людству взагалі.
Як учитель може підвищувати кваліфікацію?
Українські педагоги мають доволі широкі можливості для свого професійного вдосконалення. Вони можуть підвищувати кваліфікацію в нашій державі та за кордоном (крім держави-агресора), обирати найбільш зручні форми та види роботи. А саме:
- проходити стажування;
- навчатися за програмами підвищення кваліфікації;
- займатись окремими видами педагогічної діяльності (брати участь у програмах академічної мобільності, здійснювати наукове стажування, займатися самоосвітою, здобувати науковий ступінь чи вищу освіту);
- брати участь у тренінгах, семінарах, вебінарах, майстер-класах, онлайн-конференціях тощо.
В Україні існує кілька форм підвищення кваліфікації, які можна використовуватися одночасно. Серед них варто назвати інституційну (очну (денну, вечірню), заочну, дистанційну, мережеву), дуальну, на робочому місці чи на виробництві тощо.
Яка користь від професійного вдосконалення?
Успішне та систематичне підвищення кваліфікації – це не просто вимога законодавства. Адже воно дозволяє реально підвищити ефективність роботи педагога. І такий прогрес неодмінно помітять колеги, учні та батьки. Тож професійний розвиток дає вчителю чимало бонусів, зокрема:
- Здобуття якісного педагогічного досвіду та розвиток професійних компетентностей.
- Переосмислення навчального процесу як органічної складової життя людини.
- Ознайомлення з педагогічними інноваціями та змінами у вітчизняному законодавстві.
- Формування навичок роботи з різними джерелами інформації та медіаграмотності.
- Усвідомлення необхідності реформування вітчизняної педагогічної системи як частини глобального освітнього процесу.
- Визначення постійного саморозвитку невід’ємною частиною вчителювання.
- Виявлення застарілих моделей роботи педагога та пошук ефективних альтернатив для них.
- Усвідомлення педагогами сильних і слабких сторін власної моделі викладання.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
