У рамках навчально-виховного процесу будь-якого навчального закладу предметом посиленої уваги залишаються поведінкові конфлікти, невиконання домашнього завдання, емоційно-особистісне зіткнення педагога і вихованця. Інакше кажучи, в сучасній школі конфлікти стали звичайною справою. Сама структура побудови сучасної масової школи за принципом супідрядності і протиставлення (тобто «вчитель-учень», «старший – молодший», «встигаючий – невстигаючий» тощо) стимулює дитячу конфліктність. Крім того, учні «несуть» у школу в трансформованому вигляді всі соціальні протиріччя нашого суспільства. Ці суперечності породжують брутальність, жорстокість, хамство, озлобленість у групових та міжособистісних стосунках школярів. Тому джерела багатьох злочинів, проявів асоціальної поведінки серед молоді треба шукати в шкільній системі освіти і виховання.
Конфлікти супроводжуються нерозумінням, стресами, відчуттям незадоволеності. То чи потрібно витрачати частину свого життя на з’ясування стосунків? Чи, може, краще навчитися спілкуватися, не створюючи конфліктних ситуацій? Конфлікт у школі, яким би він не був, – між учителями або між учнем і вчителем – не сприяє навчально-виховному процесу. І чим менше виникає конфліктів, тим краще розуміють одне одного вчителі учні, тим теплішими й більш довірчими є їхні взаємини.
Конфлікт виникає переважно через суб’єктивні причини, що залежать від особистісних характеристик та індивідуального поводження керівника й вихованців
Конфлікт – невід’ємна частина життя. Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб задовільнити обидві сторони шляхом взаємного толерантного ставлення, досягти компромісу. Отже, всім нам треба прагнути толерантності у стосунках.
НАЙПОШИРЕНІШІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ СКЛАДНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ ВЗАЄМОДІЇ «ВЧИТЕЛЬ- УЧЕНЬ»
1. Нездатність прогнозувати учителем поведінку учнів на уроці (невстигання у часі, роздратованість, подолати конфлікт).
2. Намагання вчителя зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня.
3. Оцінювання вчителем не окремого вчинку, а особистості учня (роззява, нахаба)
4. Намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не зашкодить.
5. Субєктивне оцінювання дітей і його наслідки.
6. Нездатність до самоконтролю.
Кожна помилка вчителя при вирішенні конфліктів травмує учнів, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин між учителем і учнями. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, не здорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів.
НА ДУМКУ ВЧИТЕЛІВ, КОНФЛІКТИ ТИПУ «ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ» виникають через:
· Порушення дисципліни на уроці;
· Невиконання домашнього завдання;
· Неповагу до вчителя;
· Недоброзичливі відносини між учнями.
НА ДУМКУ УЧНІВ, ПРИЧИНАМИ ЇХНІХ КОНФЛІКТІВ З УЧИТЕЛЯМИ Є:
· Пропуск уроків, непідготовлене домашнє завдання;
· Нецікаве проведення уроку вчителем;
· Наявність «мазунчиків» у вчителів;
· Необєктивність при оцінені знань;
· Образи зі сторонни вчителя, грубість і нестриманість.
Конфлікти завжди існували, існують і будуть існувати. Не зважаючи на те, з чиєї ініціативи відбувся конфлікт, учня чи вчителя, вчитель не повинен боятися конфлікту. Головне правильно розпланувати поведінку в конфліктній ситуації. І найважливіше – педагогічний такт учителя. У конфліктній ситуації головним для педагога є виведення учня на діалог.
Педагогічний діалог – це пік конфлікту, особливий стан єднання педагога та учня. Коли ви почуєте з уст дитини її незадоволення,тоді ви зможете знайти вихід із конфліктної ситуації тому, що ви будете знати її причину.
Багато конфліктів виникає з приводу невиконання домашніх завдань, поганої успішності, неготовності виправити власну помилку. Так звані конфлікти діяльності. Хорошою тактикою у таких конфліктах є надання учневі можливості довчити, перекласти, надати додаткову інформацію, піти на компроміс з обов’язковим врахуванням інтересів, потреб та аргументів учня.
Конфлікти поведінки та вчинків виникають із приводу порушення правил поведінки у школі. Їх значно складніше вирішувати, оскільки в них втягуються «важкі» учні. Для вирішення таких конфліктних ситуацій вчитель і вихователь повинен пам’ятати про об’єктивність.
ЧИННИКИ, ЯКІ ПРОВОКУЮТЬ КОНФЛІКТ:
· Погрози («не будеш добре себе вести – виженуть зі школи»);
· Негативна критика («як можна бути таким неорганізованим»);
· Образи («ти просто роззява,чого можна від тебе чекати»
· Зміна теми («це дуже цікаво,але давай поговоримо про твою поведінку»)
· Накази («я даю тобі два тижні,щоб виправити оцінку і стати слухняним»)
Учні сприймають негативні зауваження як вияв недоброзичливості зі сторони вчителів і відповідають грубістю, пустощами. Розв’язанням таких конфліктів демонстрація педагогом миролюбних намірів.
Найважчими є конфлікти взаємин. Вони найбільш тривалі й виникають на грунті недоброзичливих стосунків (антипатія) як наслідок постійних попередніх конфліктів діяльності і поведінки. Виправлення їх є випробуванням професіоналізму педагога, оскільки він повинен стати вище почуттів образи, неприязні та показати учневі культуру, шляхетність у стосунках. Це ситуація, в якій учитель відверто визнає свої помилки, вибачається пропонує забути образи. Дуже важливо в таких конфліктних ситуаціях вдало вибрати час та місце для розмови. Розмова по «гарячих слідах» приречена на невдачу. Розмова з учнем на очах у класу викликає в нього бажання продемонструвати сміливість і незалежність.
Отже, вчитель для вирішення конфліктної ситуації повинен спрямувати свою активність на краще розуміння співрозмовника. У конфліктній ситуації вчитель мусить бачити проблему з обох сторін, тому що попередження та вирішення конфліктів значною мірою залежить від педагогічної майстерності вчителя.
- dsq_needs_sync:
- 1
