Парти, гроші, шість цеглинок: що не так з новою українською школою?

Добігає кінця перше півріччя функціонування Нової української школи на державному рівні (у минулому навчальному році проект пілотувався в 100 школах країни – сьогодні це 2-і класи НУШ). EtCetera з’ясовував, чи задоволені реформою батьки українських першокласників і чи вдалося Міносвіти виконати обіцяне.

ПАРТИ. Ідея з «вільним плануванням» класу виявилася на належному рівні тільки як ідея. Її реалізація найчастіше неможлива через велику кількість дітей. Суть одиночних парт у тому, що їх можна переставляти як завгодно, виходячи з потреб заняття. Вони компактні і мобільні – можна зіставити для роботи в групах, можна розставити кругом. Але коли в класі 35 чоловік і 35 парт, зробити це вже практично неможливо.

Судячи з розповідей батьків, є два основні варіанти їх розстановки: рядами по одній (тоді діти з трудом проходять між ними і вільного простору в класі немає взагалі) і рядами по дві, суміщені разом (тобто так само, як було зі звичайними партами) . Через це місця для килимка (зони відпочинку) мало або немає зовсім.

У результаті «меблевої реформи» в класах, де одночасно навчаються 30 і більше учнів, немає можливості вільно пересуватися на перервах.

Крім того, багато українських шкіл отримали нові парти через 2-3 і навіть 5 місяців навчального року, хоча діти повинні були сидіти за ними з 1 вересня. Якість парт влаштовує не всіх – десь не регулюється висота під зріст дитини, десь через великий нахил стільниці заняття творчістю і робота з Лего (так звані «шість цеглинок») стали неможливими, тому що деталі зісковзують на підлогу.

ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ, згідно з новими правилами, задавати не повинні. Але, за відгуками батьків, вони все ж є (письмо, читання, іноземна мова та математичні вправи). Адже за 35 хвилин уроку вчитель не може приділити кожному з 30-35 учнів достатньо уваги, а отримані знання потрібно закріпити – відпрацювати техніку письма і читання або просто закінчити те, що не встигли в класі. І хоча педагоги щоразу підкреслюють, що такі домашні завдання не обов’язкові і можуть виконуватися на розсуд батьків і за бажанням дітей, за фактом без їх виконання ніяк не можна, інакше дитина буде відставати від однокласників.

Батьки зізнаються, що і самі дають дітям завдання для тренування, оскільки турбуються, що програма дуже легка і не узгоджується з темпами розвитку дитини. Особливо, коли в класі одночасно навчаються діти з різним рівнем знань – ті, хто відвідував підготовку, і ті, хто до школи ні читати, ні писати не навчився.

НОВИЙ ФОРМАТ. Те, що відрізняє НУШвід звичайної школи – багато творчості, увага до особистих переживань і почуттів кожного і настрій на позитив – також вдалося реалізувати не всім. Батьки скаржаться, що вчителі противляться рекомендаціям нової програми: не практикують «ранкове коло», групову роботу, не виводять дітей на вулицю навіть для занять фізкультурою в теплу пору року, не використовують нові технології на уроках. Іноді причина – у відсутності фінансування і необхідних інструментів (ноутбука чи інтерактивної дошки), але частіше за все причина – в позиції вчителя.

УЧИТЕЛЬ. Як і відзначала міністр освіти Лілія Гриневич, учитель – це ключова фігура НУШ, без якої реформа не може відбутися. І досвід півроку нового формату навчання в Україні це тільки підтвердив. Батьки, які позитивно відгукуються про навчальний процес і чиї діти із задоволенням йдуть у школу, кажуть про харизму свого педагога, його готовність сприймати нове і впроваджувати незвичайні методики викладання. Такі педагоги знаходять можливість по-новому розставити парти, навчити дітей працювати в форматі проектів, організовувати незвичайні і цікаві активності як на уроках, так і в позаурочний час.

Киянка Катерина Ковалець, чия дочка, відучившись у звичайному 1-му класі, перейшла в 2-й клас НУШ, у коментарі EtCetera розповіла, що різниця в форматах навчання виявилася істотною. За її словами, стара школа її дочки нічим не відрізнялася від тієї, яку вона сама закінчила близько 15 років тому.

Катерина КОВАЛЕЦЬ, мама другокласниці:

Там було не погано, але і не добре: звичайний клас, фонди, оцінки, не завжди адекватні вимоги. У новій школі я в перші тижні весь час чекала каверзи – думала, що такого не буває. Дитині все цікаво – вона приходить додому і з захопленням в очах розповідає про те, що робила протягом дня. Думаю, що все завдяки вчительці. Я була здивована тим, як вона спілкується з дітьми, з батьками. Вона орієнтована на партнерство, дуже доброзичлива і відкрита.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НУШ НЕ РАДУЄ?Діти в українських школах навчаються не тільки за програмою НУШ. Тому, якщо батьки мають претензії не до організації навчального процесу, школи або вчителя, то є сенс перевести дитину в клас, де навчаються, наприклад, за програмою «Інтелект». Вона складніша і розрахована на дітей із здібностями вище середніх. Ця програма повинна задовольнити потреби дітей, яким в НУШ нудно саме через простоту програми.

Однак найчастіше батьки і діти стикаються з тим, що до нового формату навчання не готова матеріально-технічна база школи і сам учитель. У цьому випадку слід звернутися до директора закладу освіти і з’ясувати, від кого залежать терміни облаштування класу під потреби НУШ, і дізнатися, чи пройшов учитель перепідготовку, щоб викладати в рамках реформи.

Зрив термінів поставок нових меблів і гаджетів для занять може послужити приводом звернення до Міністерства освіти. А питання використання червоної пасти (її радили замінити на зелену при перевірці дитячих робіт), проведення занять у новому форматі і толерантного ставлення до учнів можна вирішити особисто з учителем.

EtCetera