*Завжди говори правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для тебе.
*Не намагайся силою досягнути успіху.
*Будь великодушним — умій прощати.
*Не забувай хвалити.
*Хвали в міру, вміючи.
*Помічай найменші успіхи учня.
*Оцінюй тільки вчинки дитини, а не її саму.
*Знайди ключ до кожного.
*Починай навчання не з букваря чи формул, а з радості.
*Коли розмовляєш з дитиною, завжди дивись їй в очі.
*Висловлюйся як можна ясніше й чіткіше.
*Не вбивай у дітях казку.
*Думай про дитячий «банк щасливих спогадів».
*Краще виховання — запрошення учня до роздумів.
*Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток його духовного світу.
*Діти не повинні йти від вчителя підкореними.
*Визнавай права учня на помилку. До того часу, поки у дітей є віра в добро, людину, ідеал, є й виховання.
*Дитина ставиться до тебе так, як до неї ставляться дорослі.
*Не кажи про учня «нездібний», а кажи: «Здібності у нього ще не розкриті».
*Ніколи не карай учня, котрий завинив, одразу.
*Не «заводься» з учнями. Ніяких нотацій.
*Не можна говорити учням тільки про їх недоліки.
*Не використовуй оцінки як засіб покарання.
*Необдумане покарання дуже шкодить.
*Нетактовність, несправедливість учителя — криміногенні.
*Завищені вимоги до учня — одна з причин конфліктів.
*Учень, упевнений у неможливості змінити щось, відмовляється від пошуку.
*Від постійних невдач діти озлоблюються.
*«Важкі діти — це ті, котрих зрадили батьки» (А.С.Макаренко).
- dsq_needs_sync:
- 1
