Оригінал на сторінці Івана Примаченка у Facebook
Сьогодні в Стенфорді обговорювали, як створити хороші школи і чим вони відрізняються від поганих.
Автори дослідження ретельно вивчили досвід 250 шкіл і дійшли висновку, що хорошими стають школи, які у своїй роботі дотримуються п’яти ключових правил, що дозволяють вчителям та учням максимально розкрити свій потенціал.
Навчальні заклади, які створюють сприятливі умови для освітнього процесу, вони назвали школами-теплицями.
А ось засади, на яких вони функціонують:
1. При прийомі вчителя на роботу школи-теплиці ставлять високу планку. Інтерв’ю з кандидатами проводять ретельно, а наймають на роботу далеко не кожного охочого. Втім, самим вчителям такий ретельний процес подобається – високі стандарти дають їм привід для професійної гордості та гарантують, що працюватимуть вони в команді з іншими висококласними вчителями.
2. Одночасно школи-теплиці задають високі очікування для учнів. Ці високі стандарти описують цілком конкретними навчальними цілями, на досягненні яких учнями сконцентровано весь навчальний процес. Самі ж навчальні цілі для учнів визначаються вчителем спільно з керівництвом школи на початку кожного навчального року.
3. Всупереч популярній в Україні ідеї “директора-менеджера”, директори шкіл-теплиць насамперед є досвідченими викладачами, що допомагають своїм колегам покращити педагогічне мистецтво. Одним ыз головних своїх завдань такі директори вважають не контроль вчителя, а надання їй чи йому детального зворотного зв’язку, що ґрунтується на регулярних спостереженнях за роботою педагога в класі.
4. Школи-теплиці надають своїм вчителям більше свободи і можливостей для професійного розвитку. У таких школах викладачі мають більше часу і можливостей для співпраці один з одним, планування спільних проектів та обміну досвідом викладання.
5. Нарешті, школи-теплиці дають справедливу оцінку роботі вчителя. Вони швидко відзначають і надають можливості для просування успішним вчителям і звільняють викладачів, що систематично погано справляються зі своїми обов’язками. І, що критично важливо, в таких школах самі вчителі підтримують ці рішення керівництва як цілком справедливі.
Як бачимо, нічого фантастичного та недосяжного для українських шкіл у цьому переліку немає.
Інша справа, що для успішного втілення цих принципів зміни мають відбутися не тільки на місцях, але й на національному рівні – підготовку та перепідготовку директорів шкіл має бути кардинально оновлено, а вчителі повинні отримати максимальну свободу від нікому не потрібних бюрократичних процедур.
Щоб в Україні з’явилося більше шкіл-теплиць, маємо паралельно перетворити на теплицю всю освітню систему.
Іван Примаченко
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
