Навчальний рік стрімко мчить до завершення – настає час для підсумків. Протягом кількох тижнів тривало опитування про ставлення до Нової української школи читачів блогу, не байдужих до теми освіти. Деякі результати (принаймні для мене) вкрай несподівані.
Так, голосування анонімне, але цікаво б побачити шістьох людей (можливо, познайомитися), які вважають НУШ найкращою з усіх реформ, а позитивні результати вже є сьогодні. Думаю, це люди, які пережили багато реформ і мають досвід порівнювати; вони або відчайдушні оптимісти, або…творці реформи.
35% опитаних переконані, що свобода вчителя, можливість вибору сприятимуть зростанню знань і вмінь учнів. До речі, я не голосувала, щоб не спотворювати результати, але обрала б теж цю позицію (як слоган у рекламі: свобода надає крила).
34% уважають, що всі ідеї НУШ теоретично дуже позитивні, але втілити їх у життя неможливо через брак коштів для створення пристойної матеріальної бази в школах. Важко не погодитися. Але є хороші учні й учителі в бідних школах. І є …преценденти в заможних навчальних закладах. З досвіду: до 2012 року в моєму кабінеті не було мультимедійного комплексу – учні дуже добре склали ЗНО з української мови та літератури (18 гімназистів отримали бал 190 й вище). Матеріальне вирішує багато. Але не все. НУШ – це вчитель.
8% зауважують, що НУШ не підтримують самі вчителі, адже їм доведеться більше працювати. Можливо, й так, але судячи з хвилі EdCamp, яка котиться Україною, з освітянських форумів, з потужної активності колег з усієї країни маю надію, що 8% респондентів можуть помилятися.
Тільки троє людей (це навіть не всі шість, що вірять у досконалість реформи) сподіваються, що дитиноцентроване навчання стане причиною українського освітнього дива.
35% підтримують ідею дитиноцентризму, але переконані, що реалізована в класах, де 30 учнів, вона не буде ніколи. Думаю, так мислять учителі-практики, бо насправді не завжди можливо бути помічником кожної дитини протягом 45 хвилин і встигнути подати тему.
14% скептиків уважають, що дитиноцентризм сприятиме відсутності дисципліни, а без дисципліни навчання нема.
11% прогнозують, що свобода вибору призведе до хаосу, адже, на жаль, не кожен учитель є фахівцем.
35 % партнерство «учитель-учень-батьки» в умовах сьогодення неможливе, адже багатьох батьків також треба перевиховати.
10% – прагматично-орієнтовані: головне – добре скласти ЗНО, а не гратися в НУШ, інакше дитина не вступить до ВНЗ.
І на завершення – шестеро опитаних пережили багато реформ, переживуть і цю.
А насправді… Насправді, не важливо, як ми називаємо школу – нова чи стара, реформована чи ні, – головне, щоб у ній був здоровий клімат, учителі, які люблять свою роботу, і діти, які дозволяють себе любити.
…Напевно, і я навчалася колись у Новій українській школі.
Автор: Олеся Калинич, вчитель, Хустська гімназія-інтернат.
- dsq_needs_sync:
- 1
