У 2018 році має стартувати міжурядовий українсько-фінський проект у сфері освіти.
Фінська освіта давно визнана однією з кращих у світі, у цій країні процвітають культ вчителя і культ книги.
Як цього досягти – тамтешні експерти готові навчити українських колег. З однією зі шкіл фіни працюватимуть уже цього лютого. З якою саме – визначать на конкурсі, який проводять EdCamp Ukraine та фінська компанія Lumo Education.
У матеріалі “Пахне Фінляндією. Чого українських вчителів можуть навчити у найкрутіших школах світу” ми розповідали, як двадцятеро вчителів та вчительок з усієї України знайомились із фінським освітнім дивом.
У цьому спробуємо дізнатися, чому фінські вчителі та учні щасливіші й ефективніші за українських.
“УЧИТЕЛІ – НЕ РОБОТИ”
Наріжний камінь фінської системи освіти – вчительство.
Із нього й розпочиналася реформа в 1970-х роках. Тоді держава відкликала всі ліцензії вишів, які готували вчителів, і повністю реформувала цю сферу.
 |
| Наріжний камінь фінської системи освіти – вчительство. Фото IgorVetushko/Depositphotos |
Зараз в країні працює 11 педагогічних вишів, і вони рівномірно розподілені по всій території.
Будь-який майбутній педагог, включаючи вчителів початкових класів, – дослідник зі ступенем магістра.
Уся педагогіка фінів побудована на теорії соціального конструктивізму.
“В основі цієї теорії – феномен, – пояснює лідер спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine Олександр Елькін. – Наприклад, учень запізнився до класу – ось це є і феномен, тобто якась подія.
Щоб напрацювати правильну педагогічну тактику, потрібно проаналізувати ситуацію. Причин може бути дуже багато. Можливо, це форма бунту, а може, учень або учениця погано почувається, а може – автобус зламався.
Ідея в тому, що не можна підходити руба до будь-якої педагогічної ситуації, використовувати шаблон. Учителі – не роботи. І кожна дитина теж унікальна, у кожної своя мотивація, свої причини“.
Конкурс на вступ до фінських педагогічних вузів, у середньому, 10 осіб на одне місце.
Учительська зарплата – на рівні середньої зарплати в країні.
Педагог у Фінляндії має високий статус та користується цілковитою довірою суспільства – їм вірять, як своїм стоматологам.
Майбутніх учителів та вчительок відбирають у три етапи:
- На першому претенденти й претендентки аналізують статті, пов’язані з освітою та педагогікою. Їм потрібно відповісти на відкриті запитання, і тут перевіряють їхнє вміння вивчати документи.
- Другий етап – співбесіда. Тут виявляють мотивацію до професійної діяльності, вміння дослухатися до потреб інших людей
- Третій етап – психологічне тестування. Як правило, це моделювання конкретної ситуації.
ШКОЛА – ВІДОБРАЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА, ЧИ НАВПАКИ?
Дмитро Науменко, регіональний директор фінської освітньої компанії Lumo Education у країнах пострадянського простору звертає увагу на те, що зараз Фінляндія посідає високі місця в різноманітних рейтингах, не лише у сфері освіти.
“Це найкраща країна, де можна стати матір’ю, за версією Mothers’ Index Rankings. Або найкраща країна за рейтингом Fragile States Index, тобто, країна, яка “вдалася“, – перераховує він.
Але що є первинним? Школа є відображенням суспільства? Чи освіта є драйвером, який його змінює?
Дослідники відзначають схожість історичних шляхів України і Фінляндії. Фіни шістсот років перебували під владою Швеції, сто – під владою Російської Імперії, та стали незалежними лише у 1917 році.
До початку освітньої реформи Фінляндія була околицею Європи у всіх сенсах. Але зараз усе змінилося.
“Це, можливо, звучить фантастично, але чому б Україні не взяти на себе подібне амбітне завдання? – розмірковує Олександр Елькін.
Ми можемо, як і фіни, спиратися на школу як на інструмент трансформації суспільства. І це торкнеться не лише майбутніх поколінь, але й тих, хто і зараз рухає країну вперед”.
На думку експертів, що нам точно потрібно взяти з фінської системи освіти, так це відсутність каральних інструментів.
Там існує державний стандарт (схожий нещодавно презентували в Україні для молодшої школи), який описує очікування суспільства – якими мають бути випускники, що вони будуть знати, вміти, якими компетенціями володітимуть.
При цьому у педагога є автономія. Його не контролюють, він не повинен подавати плани конспектів своїх уроків, проходити атестації.
Іншими словами, є мета, але шлях до неї ніхто фінським учителям та вчителькам не диктує. Кожна і кожен вибирає його самостійно.
 |
| Є мета, але шлях до неї ніхто фінським учителям та вчителькам не диктує. Фото pressmaster/Depositphotos |
Розумно у Фінляндії вирішують і проблеми дисципліни.
Порядок дій учителя визначений законом. Перше, що педагог має зробити при конфлікті, – провести освітню бесіду. Збираються всі сторони, розбирають ситуацію, причини, наслідки; обговорюють, які були інші варіанти поведінки.
Якщо це не допомагає, дитину за погодженням батьків можуть затримати в школі – вона там робить домашню роботу, інші додаткові завдання. І лише в особливих випадках можуть відсторонити від занять.
“Цю тактику, до речі, вже застосовують в Україні у ста пілотних школах, – зазначає радниця міністра освіти та науки України Олена Малахова. – Тут діти більше рухаються на уроках, тому їм не потрібно так екстремально вихлюпувати накопичену енергію на перервах. У них більше можливостей для спілкування, активності.
У фінських школах діти дуже спокійні. Ми бачили різні класи, у різних районах. Там немає зразкових або “складних шкіл”. Фіни кажуть: “Нас мало, усього 5,5 мільйона. Нам важлива кожна людина“. Можливо, тому вони так цінують принцип рівних можливостей“.
ОДНОГО ДОКУМЕНТА ВИСТАЧАЄ НА ВСІХ
Фінські педагоги сфокусовані не на бюрократії, а на дітях.
“Ми намагалися зрозуміти, які документи вони заповнюють, зрозуміти бюрократію. Билися-билися, випитували.
Відкопали лише один документ – стратегічний план школи. І якось їм одного документа вистачає на всіх, – сміється координаторка зEdCamp з питань комунікаці Ірина Міньковська.
У ньому педагоги аналізують, як минув рік. Намічають три-чотири зони росту. Пишуть, які потрібні кроки для розвитку, хто відповідає за кожен із кроків, час реалізації. І все“.
Порівняно з паперовою роботою в наших школах – дрібниця. Але це дуже важливий документ. Там не сховаєшся за “водою”, потрібно чітко визначати проблему.
Автономія у фінів стосується також адміністрації шкіл.
Наприклад, у директора не болить голова через перегорілі лампочки або протікання в туалеті – за всю господарську частину відповідають місцеві органи управління. Як саме, вирішують у кожному регіоні по-своєму.
Як правило, для господарського обслуговування шкіл створюють сервісні центри.
За словами Олени Малахової, така ідея вже звучить і в Україні – зняти з директора всі господарські питання.
Він не повинен ходити до їдальні та перевіряти, чим годують дітей. Головне його завдання – освітня концепція, розвиток школи, підтримка педагогів.
Директори фінських шкіл – завжди колишні вчителі.
ЧИ МОЖЛИВО ЗРОБИТИ В УКРАЇНІ, ЯК У ФІНЛЯНДІЇ?
Це скоро спробують дослідити EdCamp Ukraine.
Вони планують провести в Україні перше національне опитування вчителів.
Як вони оцінюють систему, котра працює зараз? Як використати положення нового закону “Про освіту”, щоб змінити ситуацію? Чого хочуть педагоги в питаннях підвищення кваліфікації?
Це буде перше подібне дослідження. Фінських колег вже попросили стати супервайзерами.
А те, що вдасться дізнатися з опитування, буде покладене в основу підзаконних документів, які розроблятиме Міністерство освіти і науки України.
Денис Куклін, журналіст, спеціально для УП.Життя
- dsq_needs_sync:
- 1
