Ода вчителям

Автор: Ганна Рябчич

Чи не кожного дня, чи не кожної хвилини ми повинні дякувати їм – нашим вчителям, за їх терпіння, увагу, доброту та розуміння

Для когось вчитель лише професія, для когось – покликання. У чому полягає робота вчителя? Просто у тому, щоб заробляти собі на життя кожного дня, повторюючи майже ту ж саму інформацію, чи у тому, щоб ставити на ноги маленьких, ще не розуміючих усіх тонкощів світу, діточок? Я гадаю, що є різні вчителі, але кожен особливий й кожен має свою точку зору, свою політику, свою манеру викладання матеріалу. Ті вчителі, які просто доносять до дітей інформацію та отримують за це гроші також вважаються професіоналами у своїй професії, бо недостатньо просто вміти викласти матеріал, потрібно зробити так, щоб його запам’ятали та вміли використовувати. Ці люди вчать нас чути й бачити, мислити глобально й логічно. Це дуже важко, адже вони вчать нас та готують до дорослого самостійного життя. Ті ж вчителі, які приділяють більше уваги не заробітку, який йде їм від їх викладання, а спілкуванню з дітьми – справжні мами й тати. Вони розуміють нас, допомагають нам та знаходяться завжди поряд. Я вважаю, що цей візуальний поділ вчителів на два різні табори не є стандартом, бо кожен вчитель особливий, кожен майстер своєї справи.

Робота вчителя включає в себе найголовніше – зуміти зрозуміти дитину та зробити так, щоб вона отримала гарне виховання, була готова до самостійного життя та розуміла такі поняття як «культура» й «повага». Для чого це потрібно? Для чого вигадали професію вчителя? Чому саме вчителі знаходяться на кордоні між дитинством та повноліттям? Вони як стражі на порозі іншого світу. І коли вони бачать, що дитина подорослішала, порозумнішала, то відкривають для неї нові обрії, нові можливості.

Ще з давніх-давен ми знаємо такі поняття як «учень» та «вчитель». Кожен вчитель колись був учнем та кожен учень колись стане вчителем. Кожна людина за своє життя накопичує певний досвід, накопичує знання, вчиться пристосовуватись до тих чи інших життєвих ситуацій, а потім все це передає іншим людям. Частіше за все, це і є ті учні, які поглинають знання, щоб потім до цих знань додати свої висновки, свої думки, свій досвід. Тому потрібно розуміти, що без вчителів ніколи не буде учнів і навпаки.

Отже, ми зрозуміли, що кожному вчителю потрібні учні, щоб передавати свої знання наступним поколінням. Згадуються слова Уінстона Черччиля: « Владі шкільних вчителів заздрять навіть прем’єр-міністри», в яких ми повинні розгледіти особливий зміст у слові «влада». Як у прем’єр-міністрів є народ, так і у вчителів є учні. Але ж потрібно поглибитись у суть цієї фрази, бо вчителі дійсно мають необмежену владу над школярами. Вчитель має право робити багато речей, але він ніколи не зробить щось, що нашкодить майбутньому дитини чи її моральному стану. Маючи в своїх руках знання – він має владу над іншими. Ось про цей скарб, про цю владу я кажу. В чому приваблива професія вчителя? Він закладає фундамент знань у головах дітей, наставляє на правильний шлях, вчить дивитись на світ не з полу відкритими оченятами, а з широко розплющеними очима, які не злякаються нічого, що буде на шляху до їх мети. Вчитель – це майстер. Він завжди має якесь знання, яке відкриє не кожному, бо не кожен зможе його зрозуміти. А маючи знання, як ми вже казали, він має повагу до себе та владу.

Кожен вчитель є людиною. Живою людиною, яка все розуміє, все відчуває. Ми повинні вміти розуміти вчителя та поважати його, бо він є нашим батьком, матір’ю та наставником. Скільки сил вкладає цей майстер, щоб донести істину до голови кожної дитини. Це варто того, щоб аплодувати стоячи! Тому діти повинні з розумінням відноситися до всіх вчителів. Навіть якщо вони кричать на вас, вони вас люблять. Потрібно тільки бачити те світло, яке знаходиться в них.

Особливо хочеться звернути увагу на вчителів, які є класними керівниками. Хто вони? Чи не найтерпеливіші, не найдобріші та не найтурботливіші люди? Саме вони пам’ятають, як ви переходили до 5-го класу, щоб сміливо лізти по драбині на гору, до знань. Класні керівники завжди поряд, завжди допоможуть вирішити проблему, допоможуть знайти раціональне рішення, допоможуть з усім, а головне, вони ніколи не скажуть вам «ні». Так, це не стосується окремих ситуацій, коли ви просите те, що вчитель не має права вам дозволити. Але потрібно розуміти, що кожен день вони піклуються тільки про вас, бо на них покладена велика відповідальність за те, який шлях ви оберете й ким станете по закінченню школи: ніким чи Людиною.

Вчитель намагається дивитися на світ очима дитини, щоб у потрібний момент показати їй, що важливо та на що потрібно звернути увагу, а що треба обійти далекою стежкою. Колись вони самі цьому вчились, тепер передають знання нам і вам. Ми повинні поважати вчителів за їх чуйність, розуміння, повагу, терпіння, доброту, турботу, щедрість, безвідмовність, розум, життєвий досвід, почуття гумору, відкритість, за їх допомогу нам та за величезний різнобарвний внутрішній світ, який випромінює світло життя. Люди, які працюють вчителями найвимогливіші та найсуворіші, але якщо вони будуть завжди добрі й ласкаві з нами, то в майбутньому, коли конкуренція, яка чекає нас у дорослому житті почне робити свою справу, ми не зможемо твердо встояти на ногах. Тому нас привчають до дисципліни, зібраності, холоднокровності, тверезого погляду на ситуацію, сміливості та вмінню боротися за те, чого прагнеш. Для того, щоб отримати цей скарб, це світло, ці знання й існують вчителі. Дякую Вам! Ви наші рятівники й попутники, хай тільки на певний період життя, але на найважливіший період, в який в нас закладається фундамент, який є основою нашого майбутнього. Без вчителя ми не станемо майбутніми вчителями, бо не переживемо той чарівний учнівський час, який будемо згадувати с посмішкою на обличчі та вдячністю у серці!

universe.zp.uа