НУШ: Ранкова зустріч із дітьми: як її проводити?

Дисциплінарні вимоги, новий колектив та простір можуть лякати 6-7-річну дитину, призводити до стресу та небажання йти до школи. Завдання учителя – налаштувати малечу на позитив, донести до неї, що у класі безпечно та цікаво, а класний керівник завжди готовий прийти на допомогу. Саме тому ранкові зустрічі з дітьми у початкових класах такі важливі. Вони дозволяють одразу ж встановити контакт з малюками, оточити їх доброзичливою атмосферою, надати сил перед початком навчального дня і підбадьорити. EtCеtera  зібрав педагогічні рекомендації із проведення ранкової зустрічі в НУШ.

ПРИВІТАННЯ ТА ВРАЖЕННЯ. Ранкова зустріч проводиться одразу після того, як всі діти зайшли до класу та роздяглися. Вони сідають або встають в коло (щоб усі всіх бачили) та вітаються одне з одним та вчителем. Усім бажаючим надається можливість поділитися своїми думками та переживаннями. Завдання вчителя – делікатно спрямувати обговорення у шкільне русло, наприклад, поцікавитися тим, що запам’яталося дітям з минулих занять. Він також має модерувати бесіду таким чином, аби учні привчалися поважати думку інших і коректно обговорювати чужі ідеї.

Після обговорення вся група бере участь у короткій груповій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок та командного духу. А закінчується ранкова зустріч обміном новинами, які зазвичай готує педагог, щоб в ігровій формі представити навчальні завдання дня та зацікавити ними учнів.

На все це щоранку має відводитись не менше 15 хвилин перед початком занять.

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗРОБИТИ? Хоча атмосфера ранкової зустрічі має бути довільною, це не означає, що вчитель не повинен до неї готуватися. Це запланована та структурована частина робочого дня, тож педагогові необхідно детально все продумати, починаючи від регламенту зустрічі та завершуючи способами організації груп дітей таким чином, аби всі одне одного почули. Почати слід з кола, тобто з того, яким чином розсадити (розставити) дітей:

– щоб хлопчики і дівчатка чергувалися;

– щоб усі сіли (встали) за алфавітом;

– щоб розмістилися у послідовності відповідно до днів (місяців) народження.

Вітання – перший і вкрай важливий компонент ранкової зустрічі. Саме він задає настрій на весь день. Всі звертаються один до одного на ім’я, що допомагає створити атмосферу дружби та приналежності до групи. Діти передають по черзі якесь конкретне привітання і відповідь, наприклад: «Доброго ранку, Дмитрику» – «Доброго ранку, Маринко» доти, доки звернення не обійде коло.

Щоб урізноманітнити вправу, вітання можна легко змінювати шляхом додавання нових слів («Привіт, Олексію, я рада, що ти прийшов»), переходу на іншу мову (яку діти використовують вдома чи вивчають у школі), додавання жестів (рукостискання чи махання) або дій (вставати, коли діти чують свої імена).

Щоб весь час не вітатися по колу, можна зробити картки з іменами і тягнути їх на початку зустрічі – кожен буде вітати того, чиє ім’я витягнув.

Вітання створює спокійний і розважливий настрій для наступного елементу зустрічі – групового заняття.

Групове заняття – це другий компонент ранкової зустрічі. Це ігри та заняття, позбавлені елементів суперництва, кооперативні за суттю. Вони враховують індивідуальний рівень розвитку певних навичок дітей і здебільшого пов’язані з навчальною програмою чи темою, яка в цей час вивчається у класі.

Обмін інформацією – це третій компонент. Учні висловлюють свої думки, обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. Так вони мають змогу дізнатися щось про своїх однокласників, а вчитель – тримати руку на пульсі настроїв та переживань як всього колективу, так і кожної конкретної дитини.

Цей етап зустрічі допомагає розвивати навички, які дають змогу навчатися впевнено говорити і слухати.

Щоденні новини – це завершальний елемент ранкової зустрічі. Він може складатися з різноманітних завдань (заповнення календаря, перегляду розкладу, створення графіка погоди), що активізують початок індивідуальної роботи або діяльність у центрах активності.

ЩОДЕННИК ВРАЖЕНЬ. Після ранкового кола діти працюють у «Щоденнику вражень». У кожної дитини він свій – це простір для самовираження, тому ніяких вимог до способу викладення думок бути не повинно. Можна, наприклад, запропонувати дітям відповісти на запитання, за що вони люблять осінь. Для відповіді підійдуть і слова, і малюнки. Цей щоденник не для перевірки знань та навичок, а для самої дитини. Так вона вчиться висловлювати свої думки у креативний спосіб.

Експериментуйте з форматом ранкових зустрічей і спостерігайте за реакцією дітей. Їхня активність підкаже вам, чи вдало ви обрали завдання.

EtCеtera