Найдешевше навчання в дитсадку коштує 78 тис. грн – українка про китайську дошкільну освіту

Китайські муніципальні дитячі садки коштують $1 тис. на рік. Списки дітей формують задовго до того моменту, коли діти йдуть у заклад. Відтак потрапити у садок надзвичайно важко, розповідає Gazeta.ua Юлія Смаль з китайського міста Піньху.

Сина віддала до приватного дитячого садка “Веселка”. Для цього знадобилася віза з дозволом на проживання, заява і карта щеплень. Крім того, перед садком діти мають пройти медогляд.

“У приватні дитячі садочки теж втрапити нелегко, але реально. Особливо, якщо за іноземця замовить слово перед власником чи директором якийсь китайський бонза. Це при тому, що найдешевше таке навчання обходиться 78 тисяч гривень на рік у провінції. У Шанхаї та інших великих містах сума за дошкільний навчальний заклад сягає 250 тисяч доларів і вище”, – розповідає українка.

Перед початком навчання у садку дітей можна віддати у спеціальні групи. Там їх вчать основних навичок, доглядають. Дітей вчать читати, писати, рахувати. Крім цього, обов’язково викладають спів і ручну працю. Двічі на тиждень англійська з іноземцем.

У перший клас дитячого садка (класами називають у Китаї навчання у дошкільних навчальних закладах) діти йдуть у трирічному віці.

“В одній групі від 15 до 30 осіб. Чим старші діти, тим їх у групі більше. На кожних 7-8 дітей один учитель і одна помічниця. Вона одягає малюків, вмиває, допомагає у вбиральні, приносить обід і протирає столи. Спальні, ігрові і навчальні зони розташовані в одному залі. Часто вони складаються з модульних меблів, які міняються залежно від потреби. У мого сина в “класі” є ще гірка з другого на перший поверх. На другому – ігрова зона. Туди піднімаються сходами, а спускаються гіркою. У Китаї немає такого правила, щоб перед навчальним роком фарбували підлогу чи білили стіни. Умовно кажучи, ремонт роблять раз на десять років”, – продовжує жінка.

Садок починає працювати з 7-ї ранку. О 16-й офіційно день закінчується. В обід від 13:00 до 14:00 діти сплять.

“У дитсадку на день проводять три уроки. Це переважно математика, англійська чи китайська. Після 16-ї години діти мають одне або два платні заняття. Це можуть бути танці, малювання, музика, рукоділля чи якісь види спорту. У цьому батьки мають право вибору. Тому діти можуть кожного дня мати різні заняття. Упродовж дня обов’язково мають прогулянку. Також є вільний час: приблизно одну годину діти просто бавляться іграшками. Майже щотижня діти мають соціальні практики – поїздки у різні цікаві місця. Раз на місяць влаштовують змагання”, – каже Юлія Смаль.

“Зранку щось легке: булочка (баодзи), яйце, овочі. На перекус дають пряники та молоко. На обід перша страва – це суп. На друге: рис, макарони, гарнір, щось м’ясне, тушені овочі. Десерт – фрукти. Перед від’їздом додому також дають щось пожувати: фрукти чи печиво”, – розповідає українка.

Вихователі спілкуються з батьками через соціальні мережі: створюють групи чи спільний чат.

“Діалоги створюємо, аби інформувати одне одного і обговорювати нагальні питання. Але найчастіше там батьки ведуть розмови про все на світі. Часто викладають фото і відео “як моя дитина сьогодні сама взула капці, дякую такому прекрасному вчителю”. Батьківські збори проходять у форматі педагогічного тренінгу. Вчителі виносять на загал якусь проблему. Усі разом обговорюємо її на зборах, шукаємо різні вирішення та способи уникнути конфлікту”, – ділиться досвідом українка.

Джерело: Газета