Молодий освітянин розповів, що бісить вчителя молодших класів

Проєкт LUKI робить короткі інтерв’ю з різними фахівцями про моменти в роботі, які їх бісять. LUKI поспілкувалися з молодим вчителем молодших класів Антоном Сергійовичем Атаманчуком про буденні «бісячки» вчителювання, передає ВСЕОСВІТА.

Ми зібрали для вас основні тези, що зазвичай бісить вчителів молодших класів. Запрошуємо вас доповнити цей список власними спостереженнями!

1. Вчитель тобі не рівня

Насправді мені байдуже, як діти до мене звертатимуться на «Ви» чи «Ти», головне робіть що треба. Звернення на «Ти» показує ставлення до мене, як до близької людини. Я не акцентую увагу, якщо діти звертаються до мене на «Ти».

2. Дитині пропонують нецікаві несучасні матеріали

Наприклад, текст про юнатів. Хто такі юнати, дитина ще не розуміє цього, хто такі юні натуралісти. Якщо дитині цікаво, то дитина буде вчитися.

3. Гендерна нерівність

Існує стереотип, що вчителем початкових класів має бути тільки жінка. Буцімто чоловік не зможе дати тої любові дітям. Я вважаю, що вчителювання не залежить від статі, це залежить від людини. Навіть добре, що у дітей буде додатковий образ чоловіка, бо зазвичай дитина більше часу проводить з жінками (мама, бабуся).

4. Люди страждають біполярним розладом

Зранку мені говорять, що я молодий і нічого не знаю, тільки граюся. А в обід вже просять допомогти з різними завданнями.

5. Стереотипи щодо збирання грошей

Ми збирали гроші на ролети, це була не моя ініціатива, це було потрібно для дітей. Держава не закуповує ролети за освітню субвенцію. Я вважаю, що краще купити за державні кошти ролети, а не 3-Д принтери, чи новітні мікроскопи та СТЕМ лабораторії. Краще спочатку за державні кошти облаштувати школу базовими потребами. Круто коли у школі є все, але практика показує так, що новітні лабораторії зазвичай стоять запаковані до моменту їх списання.
Між 3-Д принтером і рулетами я б вибрав ролети. 

6. Дуже дивні підручники

У мене була така ситуація. У третьому класі ми мали розглянути фотографію з осінню, де граються м’ячем хлопчик та дівчинка з інвалідністю. Запитання, що тебе здивувало у фото? Мене і моїх дітей нічого не здивувало. Наступне запитання, — Як ти думаєш чи щаслива дівчинка, чи щасливий хлопчик… Чесно, хотілося заклеїти цю вправу білим аркушем.

Я вважаю, що не потрібно вкладати у голову людини, що у неї щось не так у житті. Вкладайте у голови всіх, що всі потребують якихось спеціальних освітніх умов. Всі різні, і те, що дівчинка на візку не має перешкоджати досягненню успіху.

Як би це мало бути? Мало б бути у кожному параграфі кілька фотографій з дітьми з інвалідністю. І тоді б дитина бачивши ці фотографії у підручнику та розуміла, що такі люди є, що вони разом і це нормально.

7. Посадіть на першу парту

Перших парт у мене 5. У мене всі сидять за одномісною партою. Коли зрозуміли батьки, що я не реагую на ці прохання, вони почали масово приносити довідки, що у всіх різко пропав зір, що діти взагалі нічого не бачать. Довідок тепер більше ніж три передні ряди.

У нас тепер раз на місяць відбувається «Масове переселення народів». Тобто щомісяця діти міняються місцями щоб не засиджуватися на одному місці.

8. НУШ — це крутезна штука!

Головна ідея НУШ — інтеграція однієї теми через всі предмети. Якщо у вас щось не виходить, значить це не НУШ.

Є дві типові освітні програми — Савченко і Шияна. Савченко, це не НУШ, там не має ніякої інтеграції. Має бути комплект підручників і програма Шияна це врахувала. А моя особиста рекомендація — це підручники «Літери».

9. Найбільша бісячка моєї роботи, це бюрократизм

Постійна величезна кількість паперів, звітів, таблиць, журналів які нікому не потрібні. Мені ніколи все це писати, у мене діти не навчені.

10. Ти ж вчитель

Використовуєш лайку — ти ж вчитель. Як ти так одягаєшся — ти ж вчитель. Як ти таке робиш — ти ж вчитель.

Я вчитель з понеділка по п’ятницю з 8:30 до 13:10 — в інший час я людина, яка обирає самостійно як і що робити. Якщо мені захотілося випити алкоголь чи покурити — я буду це робити. Якщо я захочу одягнути щось, що не входить у парадигму того, як має виглядати вчитель — я вдягну це. Якщо я захочу зробити татуювання чи зачіску жовтого кольору — я зроблю це.

11. Дитина, це не квіточка, яку потрібно поливати

Дитина потребує постійної уваги та роботи. Дуже багато дітей не готові до школи станом на 1 вересня першого класу. І тоді випливає наступна бісячка, — «А чому це я маю з дитиною щось самостійно вдома робити».

ДЗ не задають у 1—2 класах, але я даю рекомендації виконувати завдання вдома, якщо це потрібно дітям. Троє з п’яти дітей не виконували рекомендації і це призвело до того, що ці двоє дітей не пишуть, не читаю, не говорять — діти приходять у школу, як пункт перетримки дітей.

Треба працювати з дітьми. На прикладі розмальовок, треба пояснити дитині, що є лінія за яку виходити не можна і потрібно зафарбовувати, щоб не лишалося білих частин. Але часто буває, що батьки купують дітям розмальовку, дитина щось повазякала і все.

Є базові елементарні речі, які дитина має навчитися до школи. Я не можу займатися однією дитиною, коли в класі 30 дітей. Чому батьки не займалися шість років зі своєю дитиною, а я маю займатися?!

Коли батьки говорять, — «Чому ми маємо займатися вдома школою», — я відповідаю, — «А чому я маю займатися підготовкою до школи в школі?».

12. Батьки все роблять за дітей

Я маю племінника. Моя сестра робить за нього поробки у школу. Я цього не розумію. Діти мають робити свої шкільні поробки самостійно. Завжди видно, коли дитина робить завдання самостійно.

13. Домашні завдання мають задаватися такі, щоб дитина їх виконала самостійно

Я задаю те, що мої учні зможуть зробити самостійно! Робити за дітей ДЗ не потрібно. Інколи потрібно допомогти пояснити умову завдання, але не більше.

14. Є випадки, коли дитина готова у 5 років у школу

Важливо вчасно піти у школу. Дитина, яка все знає і вміє їй не цікаво. Не потрібно перевчати дітей.

Є зараз також така проблема, що скасовували тестування дітей при вступі у школу. Є діти які не готові йти у школу, вона фізично не готові. Це абсолютно суперечить принципам дитиноцентризму.