автор: Юлія Бровинська (Керівник проекту PRO Школу)
Неможливо будувати нову освіту там, де вчителів зневажають чи залякують
«Булінг – це коли образи заважають тобі дихати», так про цькування говорить Іванка, учениця однієї із загальноосвітніх шкіл Києва. Ми всі вже досхочу начиталися про булінг, це слово стало загальновживаним та навіть в найменш чисельних школах України знають, про що йде мова. Але якби проблема розв’язувалася лише розмовами, минулого року нам не довелося б приймати Закон «Про булінг». Ми в проєкті онлайн консультації вчителів #Прошколу регулярно отримуємо питання, які стосуються цькувань, залякувань та навіть знущань з учителів. Уявіть, що кожен четвертий педагог в країні стає жертвою булінгу. Що з цим робити?
Що зі статистикою
Нам вдалося провести вже кілька опитувань серед освітян і загалом отримати 3500 відповідей. Головним завданням було дізнатися, які юридичні та психологічні проблеми в школі заважають учителям комфортно працювати. Як виявилося, булінг та мобінг – в лідерах. Майже 49% педагогів постійно взаємодіють із складними учнями, 21% переживають постійні конфлікти з колегами, а 22% отримують погрози від батьків.
«Саме так, на мене вийшов батько мого учня і наставив рушницю просто мені в лице» – на щастя, таких історій лише кілька і більшість випадків обмежуються просто публічним приниженням учителя, лайками, образами або шантажем. Але через це 38% учителів відчувають виснаження. Як же це впливає на їх роботу? Можна лише уявити. Окрім того, вчителі мають вчасно захищати не лише себе, а учнів, помічати перші ознаки відвертого цькування дітей та реагувати правильно – так, аби нікому не зашкодити. Чи вчать цьому педагогів? На жаль, ні. І як виявило опитування, 96% освітян хотіли би отримати юридичну та психологічну консультації з подібних питань.
Що таке тижні антибулінгу
В американських школах тема булінгу вібрує ще голосніше, ніж у нас. Там знайшли досить дієву методику, як боротися зі цькуваннями та підтримувати дітей. І назвали все це – тижні антибулінгу. Під час них проводять конференції, влаштовують «кола друзів», де діти обговорюють реальні проблеми, або ігрові лекції, під час яких учні розбирають ймовірні ситуації. Результати говорять самі за себе – після такого тижня 96% учнів погодилися, що відтепер значно краще розуміють, що таке булінг, а 68% учителів підтвердили, що подібна практика зменшила кількість конфліктів у школі. Чому? Бо досить часто діти взагалі не розуміють, що наносять невиліковної рани комусь. Що наслідки булінгу можуть тривати і в дорослому віці та мати значний вплив на психічне здоров’я жертви.
І такою жертвою можуть стати і діти, і вчителі. Щоб подолати цю кризу, варто не просто говорити про булінг та влаштовувати лікнепи, а буквально вписувати такі соціально гострі теми в навчальну програму: наприклад, розбирати історію дискримінації на уроках з історії, або обговорювати книги та статті про булінг на лекціях з англійської. Це допоможе глибше зрозуміти проблему та побачити її прояви в реальному житті. Адже булінг – це не теорія, це реальність.
Як виглядає все з юридичної точки зору
Звісно, у першу чергу вчителю варто реагувати на булінг, взагалі помітити його та визнати. Хоч би це стосувалося його самого, хоч учня. Та пересвідчитися, що всі учасники цього мало приємного процесу зараз в безпеці. А надалі – спробувати з’ясувати причину: булінг завжди має певну психологічну основу. І якщо поговорити з агресором, його помічниками чи всією компанією, яка натисла «пуск» на панелі булінгу, імовірно, вдасться знайти джерело всіх конфліктів. Можна говорити з батьками, можна ізолювати дитину від навчання на якийсь час, провести роботу з психологом чи соціальним працівником. Є безліч психологічних порад. Але що робити, якщо підтримки немає ані в колективі, ані серед адміністрації та батьків дітей? Згадати про свої юридичні права.
Учитель, який став жертвою булінгу, має обов’язково написати про це заяву адміністрації і вимагати розслідування цієї історії. Юристи тут однозначні: дирекція повинна реагувати на всі подібні заяви, призначити комісію та провести розслідування випадку булінгу. І обов’язково повідомити про це нацполіцію та службу у справах дітей. Якщо раптом комісія не визнає, що булінг мав місце – а таке може трапитися дуже часто – учитель має писати скаргу до засновника навчального закладу. Булінг має адміністративні наслідки і закон діє на боці жертви – байдуже, чи це вчитель, чи учень. Неможливо будувати нову освіту там, де вчителів зневажають чи залякують.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
