Медіація у школі: нові шляхи порозуміння

Ваші учні колись конфліктували? Відновити хороші взаємини завжди непросто. Звісно, можна проводити бесіди та викликати батьків до школи. А можна обрати шлях медіації конфлікту.

Медіація – це процес порозуміння між сторонами конфлікту за участі третьої (нейтральної) сторони, яка сприяє примиренню та досягненню компромісу.

Іншими словами, медіація передбачає посередництво, обов’язкову участь третьої сторони. Існує практика залучення однолітків до мирного розв’язання конфліктів шляхом переговорів. Наприклад, якщо двоє друзів чи дві подруги не можуть дійти згоди, вони просять однокласника чи однокласницю розсудити їх.

Навіщо потрібна медіація та чому саме однолітків потрібно залучати до посередництва? Один із принципів медіації – «рівний – рівному». Тому саме залучення однолітків сприятиме кращому порозумінню між сторонами конфлікту та формуванню партнерських взаємин партнерським взаєминам. Це навчить кожного учасника примирення безконфліктно долати суперечки. Така активність сформує в дітей навички ненасильницької поведінки та навчить обирати стратегії мирного врегулювання конфліктів.

Професійні медіатори проходять спеціальну підготовку. Перш за все, щоб виховати медіаторів у дитячому колективі, необхідно надати їм знання з основ врегулювання суперечок. Також не зайвим буде підготовчий тренінг для учнів, які цікавляться питанням медіації.

Підготовка медіаторів:

1. Сформувати команду учнів, які зацікавлені у визначенні шляху вирішення суперечок.
2. Формування навичок комунікації, які необхідні медіаторам.
3. Ознайомлення зацікавлених учнів із процедурою посередництва та опанування ними способів розв’язання конфліктів.
4. Опанування підходу ненасильницької комунікації та врахування інтересів усіх учасників.
5. Підготовка учнів-медіаторів до самостійної діяльності.

Коли вдаватися до медіації і чим цей метод кращий за інші

В яких випадках можна застосовувати практику медіації однолітків у школі? Наприклад, для врегулювання конфліктів, які виникли внаслідок непорозумінь між школярами. Щоб уникнути силових методів вирішення конфлікту, потрібно навчити школярів вдаватися до переговорів та не соромитися звернутися по допомогу до однолітків.  

Медіація учнівського конфлікту потрібна, коли емоції заважають компромісу, а також тоді, коли непорозуміння виникло між двома друзями чи подругами, і для того, щоб зберегти дружні стосунки дітей, краще вдатися до такого шляху порозуміння.

Перевага медіації полягає у тому, що вона дає можливість кожній дитині не тільки висловитися, а й бути почутою та зрозуміти власну значимість. Медіація спрямована саме на подолання непорозуміння, а не перевиховання її учасників. Інформація, яка з’ясовується під час подолання суперечки, залишається суто між дітьми, які не порозумілися, та медіатором.

Основні принципи медіації

Участь у процесі добровільна, тобто усі учасники мають бути згодні на проведення медіації. Не можна примусити до досягнення компромісу жодного учасника, бо в іншому випадку всі зусилля виявляється марними.

Інформація, отримана медіатором під час посередництва, у жодному разі не має розголошуватися. Кожен учень, який бере участь у такому форматі врегулювання непорозумінь, має дотримуватися принципу конфіденційності.

Медіатор – це посередник, учень, який допомагає відновити взаємини між двома сторонами. Він не може підтримувати жодну з них. Неупередженість медіатора – запорука ефективного проведення посередництва між учнями.

Усі учасники мають рівні права. Спілкування відбувається в доброзичливому та дипломатичному тоні. Школярі вчаться з повагою ставитися до співрозмовника, навіть якщо їхні погляди різняться. Таким чином формуються навички ненасильницького подолання суперечки.

Етапи досягнення порозуміння

1. Підготовка до медіації.

Не треба нехтувати цим етапом досягнення компромісу. Спочатку потрібно налагодити доброзичливий контакт між тим учнем, хто виступатиме у ролі медіатора, та учнями, між якими виникло непорозуміння. Також важливо подумати, де відбуватиметься зустріч.

2. Вступна частина медіації (вступне слово медіатора).

Під час вступної частини учень-медіатор знайомить учасників процесу з тим, як відбуватиметься медіація, з її цілями та з правилами поведінки, зокрема наголошуючи на тому, що не можна перебивати та переходити на особистості. Потрібно переконатися, що обидва учасники суперечки беруть участь у процесі вирішення конфлікту добровільно. Також необхідно наголосити на конфіденційності, тобто домовитися про те, що інші однокласники чи просто знайомі не отримають інформацію, пов’язану із конфліктом між тими, хто звернувся по допомогу до посередника.

Щоб розмова була ефективною, слід на самому початку визначитися з метою та очікуваннями дітей, які звернулися по допомогу до однолітка.

3. Розповіді сторін. Аналіз ситуації.

Після того, як діти, які посварилися, отримали інформацію про те, яким чином відбуватиметься медіація, дізналися про правила поведінки та конфіденційність, потрібно перейти до з’ясування суті суперечки. Учень-медіатор почергово вислуховує позицію обох сторін, ставить уточнювальні запитання. Отримавши максимум інформації, медіатор переходить до аналізу ситуації.

4. Розв’язання проблеми.

Залежно від того, який тип медіації обере учень, розв’язання проблеми відбуватиметься або шляхом пошуку компромісу, або шляхом вибору способу примирення із запропонованих посередником. У будь-якому випадку мета цього етапу – дійти згоди між тими, хто посварився. Усім учасникам цього процесу потрібно пам’ятати про повагу до співрозмовників, власну гідність та націленість на результат.

5. Укладання угоди.

Компроміс – це, звісно, добре, але його потрібно закріпити.  Добре, якщо за допомогою медіатора учні зможуть письмово зафіксувати розв’язання конфлікту та визначити кроки щодо примирення. Звісно, це не той документ, який укладають дорослі під час переговорів, але ж така угода навчить школярів виконувати обіцянки та відчувати відповідальність за подальшу взаємодію із однокласником чи однокласницею, з яким чи якою виникло непорозуміння.

Практичні поради медіаторам

Уникайте перехресних реплік. Медіатор має ставити запитання обережно, бо перехресні репліки можуть перетворитися на відкрите протистояння. Нехай запитання будуть такими, які потребують розгорнутих відповідей. Це допоможе краще зрозуміти ситуацію та уникнути погіршення взаємин між тими учнями, які не дійшли згоди щодо певного питання.

Перефразовуйте почуте від учасників. Ось для чого знадобиться навичка переказувати тексти. Згодні? Нехай медіатор перекаже почуте власними словами. При цьому важливо ставити учасникам запитання  Я правильно розумію?» По-перше, це допоможе прояснити ситуацію, а по-друге, перефразовуючи почуте, учень-медіатор може побачити нові мотиви суперечки та шляхи порозуміння. Іншими словами, перефразовування – перевірка зв’язку між учасниками та медіатором, а також спосіб пом’якшити категоричні висловлювання.

Побудуйте доброзичливу та конструктивну взаємодію. Учень-медіатор має створити комфортний емоційний фон розмови. Для цього він сам повинен бути спокійним, доброзичливим та дипломатичним. Не зайвим буде нагадати про принцип рівності та конфіденційності.

Приділяйте увагу невербальній комунікації. З одного боку, медіатор має контролювати свої невербальні сигнали: поставу, міміку, тембр голосу, з іншого, – потрібно звертати увагу на жести учнів, які звернулися по допомогу. Це допоможе зрозуміти, що насправді відчувають співрозмовники.

Допоможіть учасникам виразити власні емоції. Під час досягнення компромісу дуже важливо, щоб учні, які потребують допомоги у порозумінні, виразили свої емоції та сподівання. Якщо вони не матимуть змоги висловитися та донести свої почуття до іншої сторони, то можуть зневіритися та не піти на примирення. Тому важливо, щоб медіатор цікавився почуттями обох сторін.

Процедура медіації – явище нове не лише для шкільних колективів, а й для дорослих. Але застосування такого способу примирення дітей допоможе навчити їх відповідальності та ненасильницким шляхам порозуміння.

НА УРОК