Колишній міністр освіти відповіла, чому вчителям слід підвищувати свою кваліфікацію

Вчителям не вистачає проходження 30 годин підвищення кваліфікації на рік, адже професія педпрацівника потребує постійного вдосконалення — вважає ексміністерка Лілія Гриневич. У матеріалі пояснюємо, що посадовиця запропонувала змінити, аби педагоги мали натхнення професійно вдосконалюватися.

Аби українські вчителі мали змогу постійно покращувати свої професійні навички та вміння, вони мають пройти 150 годин підвищення кваліфікації протягом 5 років, тобто 30 годин на рік. Цю тему озвучили під час презентації проєкту підготовки майбутніх учителів «MentorMe» громадської організації «Освіта 360».

Ну думку ексміністерки освіти і науки України Лілії Гриневич, станом на сьогодні педагог за п’ять років має пройти всього 150 годин підвищення кваліфікації і це не багато:

А було ще менше. Для порівняння, у Сінгапурі, який посів перше місце за результатами міжнародного дослідження PISA у 2022 році, учителі мають повністю оплачені і зарезервовані в їхньому робочому часі 100 годин підвищення кваліфікації на рік, — нагадала Лілія Гриневич.

Щоб вчитель «був у тренді», вважає ексміністерка, йому слід вміти реагувати на зміни, адже педагог потребує постійного натхнення і вдосконалення.

Коли людина має виділений і оплачений час на можливість вчитись в інших, ділитись досвідом, тоді в неї з’являється спосіб подумати, по-іншому поглянути на цю рутину. Нам треба дбати про збільшення можливості професійного розвитку вчителів у процесі, — пояснює Гриневич.

В Україні мають бути переглянуті вимоги до підвищення кваліфікації

Процедура підвищення кваліфікації визначається шостою частиною статті 59 Закону України «Про освіту» та Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. Всеосвіта нагадує, що загальний обсяг підвищення кваліфікації вчителя не може бути менший ніж 150 годин на п’ять років (пункт 16). Також, звертаємо увагу, що вчитель має самостійно обирати форми, види, напрями, а також суб’єкта підвищення кваліфікації, тобто того, хто йому може надати освітні послуги з підвищення кваліфікації (пункт 7).

Якщо ми дивимось зараз на підготовку вчителів на різних факультетах, то часом педагогічна складова дуже мізерна, для того, щоб потім записати кваліфікацію. Це треба переосмислювати. Якщо педагогічна складова номінальна, нецікава, базується тільки на теоретичних аспектах, і в них навіть не відчуваються тренди сьогодення, наприклад, щодо реформи Нова українська школа, це, без сумніву, демотивує майбутніх учителів, — зазначила Гриневич.

Безумовно, головною метою підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є їхній професійний розвиток у галузі освіти. Але багато вчителів вже зараз говорять про засилля курсів підвищення кваліфікації, які дублюються між собою. Зустрічаються випадки, коли педагогів (в обов’язково-примусовому порядку) змушують «обирати» певний напрям професійного зростання в окремих закладах, які підтримуються органами місцевої влади в областях. Чи зможемо ми за таких умов забезпечити зростання якості освіти в Україні — невідомо.