Шкільні групи в соцмережах сповнені розповідями про «етику» українських вчителів. Діти і батьки діляться історіями про те, як педагоги принижують учнів, дозволяють собі використання лайок, вимагають певні подарунки і ставлять школярів у такі умови, при яких ті не можуть відмовитися від додаткових платних занять. А де написано, що педагоги не можуть цього робити? EtCetera з’ясував, як іде справа з етичним кодексом вчителя.
НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН? Етичний кодекс у школі – річ необхідна. Це найбільш повний звід правил поведінки вчителя і вимог до нього. Це не означає, що інших документів, що регулюють діяльність педагога, немає. Є Закон «Про освіту» та численні підзаконні акти, але до Етичного кодексу, у разі чого, найпростіше апелювати.
КОДЕКС – НЕ НОВИНА. Останній раз документ, який визначав, яким повинно бути моральне обличчя українського вчителя, був представлений громадськості в 2011 році. Його склали представники Нацкомісії з питань захисту суспільної моралі (вона була розпущена в 2015 році) та Інституту інноваційних технологій при Міністерстві освіти. Педагоги були відверто шоковані включеними в нього положеннями. Документ, на їхню думку, налаштовував дітей і батьків проти вчителів і давав масу приводів для несправедливих звільнень, зауважень і претензій.
Наприклад, у Кодексі говорилося, що«вчитель повинен вселяти в дітей радість, оптимізм і відповідальність за життя на Землі». А також те, що він «зобов’язаний приділяти учням достатньо часу і уваги, необхідних для правильного розуміння і засвоєння навчального матеріалу». Але вчитель працює згідно з відведеним йому погодинним навантаженням, а формулювання про «достатній час та уваги» – стає в цьому випадку абсолютно незрозумілим.
Здивування також викликали пункти Кодексу, що суперечать одне одному. Наприклад, в статті «Принцип гендерної рівності» першим пунктом йде: «Учитель у виховному та освітньому процесі неухильно дотримується принципу рівності учнів чоловічої та жіночої статі». А в наступному пункті написано: «Учитель сприяє розкриттю знань про роль чоловіків і жінок, яка відведена їм у розвитку суспільства».
У ній, наприклад, йдеться про те, що пияцтво і куріння несумісні з професією вчителя. Зрозуміло, що розпивати спиртні напої на уроці – неприпустимо. Але в іншому: як проводити своє дозвілля поза школою – особиста справа педагога. Тим більше, що алкоголь і сигарети повнолітнім у нашій країні не заборонені.
«ВИШЕНЬКА» НА КОДЕКСІ. Особливо «смачними» виявилися рядки Кодексу, присвячені участі вчителя в суспільному житті. Автори оперували такими поняттями, як «соціальний ідеал» і «носій світла знань».
СЬОГОДНІ. Документ 2011 року так і не був прийнятий на рівні держави. І в 2016 році в Міносвіти задумалися про новий Етичний кодекс. Обіцяли представити його громадськості вже в 2017 році. Однак це так і не було зроблено.
Поки затвердженого Міністерством освіти Кодексу немає, школи або на власний розсуд прописують етичні вимоги до роботи своїх педагогів, або апелюють до діючих законів, які регулюють сферу освіти і сім’ї. При цьому Кодекс 2011 року продовжує «гуляти» по Мережі: сайтах шкіл, освітніх порталах, співтовариствахбатьків і педагогів.
Ознайомитися з Проектом Кодексу етики українського вчителя 2011 року можна ТУТ.
- dsq_needs_sync:
- 1
