“Кілька думок про електронні класні журнали і щоденники” – Ігор Лікарчук

Кілька думок про електронні класні журнали і щоденники.

1. У мене створюється враження, що вони запроваджуються для посилення тотального контролю за учнями і вчителями. Якщо це так, то це абсолютно не потрібна затія. Бо іще одним батогом, навіть електронним, того, хто не хоче вчитися, вчитися не примусиш. А поява іще одного будяка у здоровенному букеті подібних, які використовуються для ганебно-принизливого контролю за роботою вчителя – це продовження формування стійкої відрази до цієї професії й недовіри до нього.

2. Електронні щоденники і журнали (як і паперові) акцентують увагу не на позитивній мотивації до навчання, а на возвеличенні поточної оцінки учня, факту «був чи не був у школі», домашніх завдань. Тобто, йде мова про посилення абсолютної формалізації освітнього процесу. Із якістю освіти це все має стільки ж спільного, як свійська свиня із морською свинкою.

3. Доступ до електронного журналу та електронного щоденника важливі для батьків типу «яжемать» і буде потужним збуджуючим чинником для їхніх постійних конфліктних ситуацій із учнями та вчителями. Це комусь потрібно? Єдине, що радує: батьків типу «яжемать» багато, але такі не всі. Розумні батьки ніколи не будуть робити проблеми для себе, дітей і вчителів через оцінки. То чи потрібно їм щодня отримувати інформацію про такі оцінки?

4. Боюся, що з рівнем комп’ютерної грамотності наших учнів (набагато кращої, ніж у багатьох вчителів) проблема іхнього втручання в електронні журнали та щоденники може стати дуже серйозною. Але, якщо раніше псування паперового класного журналу було НП місцевого масштабу (між іншим в останні десятиліття про такі факти розголосу майже не чули), то з державною системою електронного ресурсу це вже буде кримінальне правопорушення з усіма наслідками, котрі з цього випливають. Між іншим, у Інтернеті вже є інформація про кримінальні справи в Росії стосовно внесення учнями змін в оцінки у електронних журналах. Ми готові до такого розвитку подій? І тут справа не лише в рівні правових знань та правової відповідальності учнів. Тут серйозна проблема в технічному забезпеченні наших загальноосвітніх закладів. А про її рівень ми всі дуже добре знаємо.

5. Якщо є рішення про запровадження електронних класних журналів, то де рішення про відміну паперових? І чи не будуть ревізори та фінансові аудитори під час перевірок вимагати паперові журнали? Якщо будуть і рішення про відміну паперових немає, то це означає, що вчителі виконуватимуть подвійну роботу. Це є фактично подвійна бухгалтерія. А у подвійній бухгалтерії помилки неминучі. Й відповідальність також неминуча. Це є полегшення вчительської праці?

P.S. Я категоричний прихильник цифровізації управлінських та облікових процесів у освіті. Але я категоричний противник цифровізації процесів совкових за змістом і сутністю. І мені здається, що електронні журнали та щоденники саме такими і є. Переводимо у цифровий формат те, що давно потрібно змінити за сутністю та значущістю.

Ігор Лікарчук