Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Після мого посту про необхідність дати волю вчителю, у приваті й від деяких журналістів отримав кілька питань про те, що, на мою думку, може означати свобода, вольність вчителя. Відповім коротко.
1. Вільний вчитель повинен бути вільним у виборі форм і методів педагогічної діяльності. Він нікому не мусить пояснювати чому урок проводить так, а не інакше.
2. Робота вільного вчителя оцінюється лише за успіхами його учнів. Тобто, не рейтинги, не папери, не участь в змаганнях, конкурсах, олімпіадах, не показники ЗНО, а результати навчальної діяльності, визначені за спеціальними методиками чи за результатами професійного моніторингу. У цьому контексті вчитель несе відповідальність лише у випадку, якщо успіхи його учнів не відповідають вимогам, що встановлені державними освітніми стандартами.
3. Вільний учитель самостійно вирішує питання надання дозволу на відвідування його уроків дирекцією школи, перевіряючими. Поза його волею відвідування навчальних занять чи перевірка учительської документації може здійснюватися лише у виняткових випадках, передбачених нормативними документами.
4. Вільний учитель має право відмовитися від виконання будь-яких рекомендацій, вказівок чи доручень, що стосуються змісту його професійної діяльності та не несе ніякої відповідальності за таку відмову.
5. Вільний учитель самостійно обирає форму підвищення своєї кваліфікації. Обов’язок методичних служб запропонувати вчителю розмаїття форм, а право вчителя – обрати із запропонованих. Факт участі/не участі вчителя у будь-яких формах підвищення кваліфікації не є підставою для прийняття будь-яких рішень щодо його атестації, сертифікації, оплати праці, дотримання трудової дисципліни тощо.
6. Вільний учитель створює лише ті форми документації, які потрібні йому для здійснення успішної педагогічної діяльності, тобто – на власний розсуд. Обов’язок школи, органів управління освітою та методичних служб забезпечити вчителя нормативними документами, що регламентують освітній процес, вчасно інформувати про зміни в цих нормативних документах.
7. Вільний учитель несе відповідальність лише за виконання тих повноважень, які покладені на нього посадовими обов’язками, затвердженими в установленому порядку. Усе інше – поза межами правового поля, включаючи ремонт і обладнання кабінетів та інше.
8. Вільний учитель самостійно реалізує своє право на участь у роботі профспілкових організацій. Централізований збір профспілкових членських внесків шляхом відрахування їх із заробітної плати може здійснюватися лише за письмовою згодою вчителя.
9. Вільний учитель має гарантоване законом, а не декларативне, право висловити свою думку стосовно роботи адміністрації закладу освіти, вимагати обговорення тих чи інших питань на засіданнях колегіальних органів управління закладом освіти. Він повинен мати нормативні гарантії того, що не буде покараний чи зазнає переслідувань у будь-якій формі за реалізацію цього свого права.
10. Вільний учитель повинен мати законодавчі гарантії захисту свого права на академічну свободу. На керівників закладу освіти, місцеві органи управління освітою законом має бути покладена відповідальність за створення умов для реалізації права на академічну свободу для кожного вчителя та за його захист під час здійснення професійної діяльності.
P.S. У цьому контексті мені дуже імпонують слова міністра Лілії Гриневич, що успіх реформи залежить від учителя. Візьму на себе сміливість і до цих слів додам лише одне: успіх реформ залежить від вільного вчителя.
