“ХХІ століття і “класні” журнали” – Володимир Бєлий

Як електронний підручник не є копією паперового, так і е-журнал не має бути копією паперового, а тому:

– автоматом у вчителів відпадає потреба записувати теми уроків;

– фіксацію відсутності учня на уроці має робити не вчитель прямим виходом у Мережу під час уроку.

Це зона відповідальності секретаріату адміністрації закладу, яка має організувати спеціальний функціонал паперового “бігунка”, за який відповідає староста класу, а вчитель мельком лише те контролює, щоб з нього оперативно вносити до е-бази закладу. Адже учні наповнюють заклад, як і вчителі і саме він (заклад) має слідкувати за дисципліною праці.

Вчитель має працювати з учнями у вільному від цієї рутини режимі як педагогічний, а не процедурний працівник.

При цьому:

– поточні оцінки “з місця” чи “біля дошки” взагалі не ставляться, а стовпчик оцінок за планові письмові тематичні атестації з’являється в ел. журналі у ході їх перевірки: оцінка на листочку учня і відразу – оцінка в е-журнал;

– у кінці семестру вчитель вносить до табеля учня поруч з підсумковою оцінкою, яка там з’являється автоматично, свій словесний коментар щодо прогресу/регресу у ставленні учня до навчання.

Всього-то й рутинних турбот.

Повідомлення батькам про проступки їхньої дитини робить не вчитель, а вихователь/тьютор/куратор під керівництвом заступника директора з позаурочної роботи закладу (не хочу писати – виховної).

При цьому інститут класних керівників у формі поєднання з учителюванням після введення е-журналу випарується як роса на сонці, бо є радянським анахронізмом.

Звісно, якщо більшість вчителів та менеджерів освіти не забажають повернення у ті часи.

Невже освітянська спільнота не за прозорість, відкритість, стандарти рівних підходів та ще й зі звільненням від паперової бюрократії чи проти?

Е-журнал взагалі зніме купу існуючого бюрократичного баласту тим, що тільки письмові роботи тематичних атестацій стануть, як те давно у закордонних навч. закладах, документом суворої звітності про виконання предметних програм і планів. Саме ці роботи на окремих листках прошиваються в адміністрації після оцінювання вчителем, апеляцій оцінок учнями/батьками і там зберігаються.

Тому-то “там” і дисципліна, порядність у сегменті оцінювання та практична відсутність списування/плагіату.

До речі, чому я б радів за українську освітню спільноту учнів, батьків та вчителів з впровадження е-журналів замість паперових?

Тому, що три роки контрактної роботи за кордоном, де про паперові класні журнали ніхто не знав не покидають пам’ять з причини великої від того приємності.

Володимир Бєлий