Вже тривалий час психологічний стан усіх учасників освітнього процесу перебуває у підвищеному рівні тривожності та стресу.
Про це повідомляє ВСЕОСВІТА.
Не встигли оговтатися після ковідних, часом абсурдних і тих, що протирічать одне одному обмежень, як небратня країна-терорист росія вдерлася повномасштабною війною в Україну.
Звісно, за таких умов, коли щодня чуєш вибухи, ховаєшся в укриттях, а стрічка соціальних мереж перетворюється на суцільний некролог через втрати на фронті рідних, друзів і зовсім незнайомих Героїв, емоції важко стримувати. А що вже говорити, коли після нічних потрясінь і переживань зранку мусиш йти на роботу, спілкуватися з колегами, бути максимально тактовним і внутрішньо організованим.
Українські освітяни під час війни заслуговують на найтепліші слова подяки та вдячності за збереження та функціонування освітнього процесу, підтримку та мудрі настанови дітям, терплячість і витримку при спілкуванні зі школярами та їхніми батьками.
Та все ж психологи називають кілька найбільш поширених фраз, яких освітянину варто уникати, навіть попри втому.
Мовленнєва поведінка педагога — критерій його професіоналізму та культури в цілому. При розмові з дитиною важливо пам’ятати, що вона — особистість.
Яких фраз варто уникати при спілкуванні з учнями
«Ви найгірший клас»
Це фраза вчителів, які не справляються з дисципліною чи низькою успішністю класу. Нею педагог намагається стримати розчарування та невдоволення, що виникає від власного безсилля, тому ним керує бажання звинуватити інших.
Проте учням ще недоступне розуміння глибини почуттів педагога, і тому вони сприймають цю фразу по-своєму: «нас не люблять, ми погані…». Коли звернення адресоване всім, це означає — ні до кого. Таке звинувачення розриває зв’язки між вчителем і всіма дітьми одночасно. Наростає відчуження, а прірва збільшується.
«Змушений буду поговорити з твоїми батьками»
Вчителі оголошуть таке рішення, коли вичерпали всі прийоми, які спонукають учня до старанності та дисциплінованості. На їхню думку, це налякає школяра. І це як остання «соломинка», яку, на думку освітянина, зрозуміють діти.
Насправді ця фраза лякає та насторожує, руйнує емоційний зв’язок дитини з батьками, оскільки вони стають джерелами загрози. Це шантаж і перекладання відповідальності за поведінку та успішність дітей на батьків. Хоча роль батьків таки має неабияке значення для мотивації школяра, і злагоджена взаємодія вчителя і батьків спонукає дитину до здобуття знань.
«Головне не перемога, а участь»
Часто вчитель використовує цей вислів із гуманною метою — втішити програш. Проте це твердження абсолютно не працює. Говорячи так, дорослі підривають віру дитини у власні сили, знецінюють її зусилля і важливість перемоги.
У результаті в учнів формується несерйозне ставлення до заходу в цілому, знижується мотивація брати участь в олімпіадах чи змаганнях.
«Сам вирішуй» або «Приймай рішення самостійно»
Цією фразою вчитель намагається стимулювати самостійність і вміння приймати рішення, але насправді такі слова гальмують навичку власного прийняття рішень.
Насправді після таких висловлювань дитина може почуватися «нікому не потрібною». А її постійними супутниками стануть тривожність і паніка. Дитина все одно попросить про допомогу інших, бо не впевнена та не навчена, як шукати відповідь. І це не лінощі школяра, адже учнів треба вчити шукати шляхи подолання труднощів і виконання завдань.
Тому, маючи бажання виправити поведінку дитини, вчитель повинен говорити про свої почуття, обов’язково від власного імені, уникати ярликів, не знецінюючи дитину та не ламаючи її особистісні кордони. Попри втому, треба виявляти коректність, витримку, такт та уважність, потрібно бути доступними для спілкування, відкритими та доброзичливими. І учні неодмінно оцінять майстерність і професіоналізм педагога.
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
