• Українська
  • Русский

Драма, сміття та Minecraft: чим відомі найкращі в світі вчителі?

Актор Г’ю Джекман представив десятьох фіналістів Міжнародної премії Global Teacher Prize 2019 року. EtCetera з’ясував, як їм вдалося потрапити до короткого списку найкращих педагогів світу.

Ендрю МОФФАТ, Велика Британія. Ендрю викладає в Parkfield Community School у Бірмінгемі, де проживає значна кількість етнічних груп і де для дев’яти з десяти учнів англійська – друга мова.

Моффат заснував ініціативу «Аутсайдерів не існує» (No Outsiders), яка сприяє поширенню меседжів інклюзивності та різноманіття. І в листопаді 2017 року він навіть отримав нагороду від Її Величності Королеви за досягнення на ниві рівності та різноманітності в освіті. Для того щоб його учні, 99% з яких – мусульмани, мали дружні контакти з представниками інших рас та віросповідань, він заснував також ініціативу Parkfield Ambassadors. Це дискусійний клуб для учнів з різних культур.

До речі, Енрю Моффат залюбки ділиться досвідом з іншими британськими вчителями, сприяючи зменшенню агресії та нетерпимості в суспільстві на грунті  расового та культурного неприйняття.

Дейзі МЕРТЕНС, Нідерланди. Дейзі Мертенс працює у великій громадській школі на 440 учнів, які, до того ж, належать до 30 різних національностей. Її учні мають великі відмінності у навчанні – діти з серйозними проблемами навчаються разом з обдарованими.

Педагогиня взяла за основу навчання рівну участь дітей у плануванні власного розкладу – вони інтуїтивно йдуть шляхом саморегуляції власного особистого зростання. Для цього учні реалізують власні дослідницькі проекти на значиму для них та суспільства тему. Наприклад, створення парку для розваг чи єдиного молитовного будинку для шести головних світових релігій.

Дебора ГАРОФАЛО, Бразилія. На початку своєї кар’єри у бідній школі однієї з фавел на околиці Сан-Паулу Дебора Гарофало зрозуміла, що її діти не мають достатньо ресурсів для того, аби бути успішними в навчанні. Заклад не був забезпечений технологіями, а діти страждали від впливу оточуючого середовища, насильства, антисанітарії та бідності. Тож вона розробила програму «Небажана робототехніка», залучила колег та дітей до проблеми раціонального поводження з відходами. Нестачу навчальних матеріалів вирішили за рахунок сміття та речей, що вийшли з ужитку.

Наразі до програми з основ електроніки залучено понад 2 тисячі учнів. Вони створюють робочі прототипи з уламків техніки та сміття. І на це вже пішло близько 700 кг відходів.

Хідеказу ШОТО, Японія. Інновація Ходекадзу Шото в навчанні полягала у створенні методів викладання англійської мови без необхідності подорожувати або навчатися за кордоном. Він навчає маленьких японців англійської за допомогою Skype і гри в Minecraft, де діти зустрічаються з гравцями з усього світу. У результаті його учні складають тестування з англійської краще, ніж старші учні інших шкіл. Крім того, його учні втричі частіше відповідають, що люблять англійську, ніж діти в середньому по Японії.

Ходекадзу Шото також намагається поєднувати з англійською й інші предмети для кращого засвоєння мови. Так діти розвивають комунікацію, навички роботи в команді, уяву і логічне мислення. Він ламає традиційну японську систему викладання, засновану на повторюванні за вчителем та запам’ятовуванні великої кількості інформації.

Мартін САЛЬВЕТТІ, Аргентина. Мартін Сальветті став викладачем у школі, яку сам і закінчив, тому що вважав себе схожим на нинішніх учнів. Він зрозумів, що діти навчаються краще, якщо їх об’єднати спільною діяльністю. Спочатку це був спорт, потім мистецькі проекти, а потім для цього створили цілу радіостанцію. Цей унікальний досвід наразі переймають інші школи Аргентини. Адже він приносить великі плоди. Діти завзято створюють контент для радіо, що транслює 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Вони говорять про важливі речі: екологію, статеве виховання, буллінг, дорожню безпеку та багато іншого.

Паралельно учні беруть участь в іншому важливому проекті, який називається «Один автомобіль за одного коня». Вони ремонтують утилізовані мотоцикли та автомобілі і обмінюють їх на коней, яких аргентинці використовують в сільському господарстві, часто поводячись з ними доволі жорстоко.

Своїм підходом до навчання Сальветті надихає учнів мислити глобально та змінювати світ навколо себе.

Мелісса САЛЬГЕРО, США. Мелісса викладає в школі бідного району Нью-Йорка Бронкс. Близько 60% її учнів живуть за межею бідності. До її приходу музичної програми в закладі не було понад 30 років. Відповідно, не було жодного інструмента. Тож Мелісса подавалася на численні конкурси та гранти і зібрала кошти на обладнання для музичного гуртка. Тепер щоранку її чекають на репетиціях 75 учнів.

Історія Мелісси Сальгеро стала відомою всім США, коли її запросили на шоу Еллен Де Дженерес, де вона і її діти отримали нові інструменти та 50 тис. доларів. А в 2018 році вона виграла нагороду GRAMMY Music Educator. Її кандидатуру обрали з-поміж трьох тисяч кандидатів.

Пітер ТАБІЧІ, Кенія. Пітер викладає у бідній школі одного з найпосушливіших регіонів Кенії. Співвідношення вчителів та учнів тут 1:58, і є лише один комп’ютер з поганим доступом до інтернету. Попри це вчителю вдалося сформувати потужний науковий гурток і навіть пройти відбір на участь в International Science and Engineering Fair 2019.

За кілька років викладання Пітеру Табічі вдалося зменшити кількість порушень дисципліни і збільшити кількість вступників до коледжів та покращити результати дівчаток у навчанні. А ще цей вчитель віддає 80% свого місячного доходу, щоб допомогти бідним.

Сваруп РАВАЛЬ, Індія. Щоб доносити до дітей важливі речі, Сваруп використовує театральне мистецтво – активний, орієнтований на учнів метод, який включає групові дискусії, мозковий штурм, дебати, ігри, пісні і малювання. Вона навчає їх розуміти світ та досліджувати власні можливості. І цей підхід допоміг порушити важливі для індійського суспільства питання: запобігання дитячим шлюбам та дитячій праці в промисловості і повернення дітей до школи.

Новітня методика дозволяє Сваруп навчати будь-де і будь-кого. Їй вдається залучати до освіти дітей з бідних сімей, що живуть на вулиці і працюють з раннього віку.

Владімер АПКАЗАВА, Грузія. Школа Владімера знаходиться у бідному регіоні Грузії, де діти іноді страждають від голоду, а їхні батьки вимушені їхати за кордон на заробітки. Учитель збирає кошти на освітні матеріали і допомагає хлопчикам-підліткам, які покинули дім через домашнє насильство. Він започаткувавпрограму «Демократична революція», у рамках якої учні мають змогу долучитися до процесу прийняття рішень у своєму навчальному закладі, та обладнав 26 шкіл у своєму регіоні теплицями.

Ясодай СЕЛЬВАКУМАРАН, Австралія. Ясодай родом зі Шрі-Ланки, звідки її родина втекла до Австралії через тиск та переслідування тамілів. Тепер вона викладає у школі, де навчається більше 60 представників корінних народів Австралії. І вона допомагає їм справитися з буллінгом та подолати стереотипи про те, що вони не можуть досягти висот у своєму житті через своє походження.

Переможця конкурсу оголосять під час Global Education and Skills Forum 2019 (22-24 березня). Призовий фонд складає 1 млн доларів.

EtCetera

intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *