Директорати МОН: кому та для чого це потрібно?

21 вересня 2017 року у МОН було оголошено конкурс на посади керівників семи директоратів. Утворення цих підрозділів, як і конкурсний відбір їхніх очільників – прямий наслідок впровадження Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, затвердженої Кабміном у червні 2016 року.

Стратегія передбачає вдосконалення державної системи управління згідно з європейськими стандартами, прописаними в програмі SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management – Програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту), що є спільною ініціативою ОЕСР та Євросоюзу.

Мета та передумови створення директоратів

На сьогодні за якістю врядування Україна займає доволі низькі позиції у міжнародних рейтингах (114-те місце зі 138 країн за показником Public Sector Performance рейтингу Global Competitiveness Index WEF). Реформа державного управління покликана змінити цю ситуацію.

У спадок від радянської системи нам дістався механізм ухвалення рішень «згори донизу», без попереднього обговорення, аналізу доцільності та експертних обговорень таких рішень. У результаті міністерства виявляються переобтяженими операційною діяльністю, виконуючи безліч невластивих їм функцій: управління державними підприємствами, інспекції, надання адмінпослуг, ліцензій тощо.

Так, на необхідності реорганізації Міносвіти наголошують працівники міністерства. У липні цього року Ганна Новосад, голова управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства освіти, зазначила в інтерв’ю, що для ефективнішої роботи потрібно мати іншу структуру міністерства.

«У Німеччині, наприклад, міністерство не займається оформленням контрактів науковців, які виграють конкурси. А у нас зараз ось завершився конкурс з Польщею: 200 заявок, які ми маємо прийняти, опрацювати, відправити на експертизу і укласти контракт з переможцями. Купа паперової роботи, яка поглинає одного працівника на два місяці», — зазаначає Ганна Новосад.

Окремі нормативно-правові акти часто готуються без узгодження з цілісною лінією політичного розвитку. Відсутність налагодженого механізму довгострокового планування призводить до гальмування реформ у сфері освіти: одна тільки зміна міністра освіти та науки здатна скерувати у зворотньому напрямку реформи, розпочаті попереднім міністром. Наявність директоратів покликана зменшити одноосібність впливу на процес прийняття важливих стратегічних рішень у розвитку тієї чи іншої освітньої галузі.

Завдання директоратів

Тетяна Ковтун, заступник державного секретаря Кабінету Міністрів, зазначає, що головною функцією директоратів буде саме формування політики. У своєму дописі для Європейської правди вона стверджує, що «запровадивши європейські традиції врядування, ми маємо побудувати прозорий, цивілізований процес, коли уряд спочатку буде обговорювати ідею, загальний підхід до вирішення проблеми (тобто формувати політику), і лише тоді – готувати нормативні акти».

На сьогодні передбачається сформувати сфери відповідальності директоратів відповідно до головних стратегічних напрямів політики та реформ в освітній сфері: директорат стратегічного планування та європейської інтеграції, директорат вищої освіти і освіти дорослих, директорат дошкільної та шкільної освіти, директорат професійної освіти, директорат інклюзивної та позашкільної освіти, директорат інновацій та трансферу технологій, директорат науки.

До посадових обов’язків керівників директоратів належить, зокрема, узагальнення практики застосування законодавства та реалізації державної політики у сфері компетенції директорату, виявлення проблем цієї сфери та надання пропозицій щодо їхнього розв’язання, розроблення проектів документів державної політики та актів законодавства, що забезпечують реформування визначеної сфери.

Окрім того, у компетенції генерального директора – оцінка фінансових потреб для застосування різних варіантів впровадження державної освітньої політики, отже, саме від його рішень може залежати і визначення конкретних напрямів застосування бюджетних коштів, виділених на розвиток науки та освіти.

Олександр Саєнко, міністр Кабінету Міністрів, зазначає що «з урахуванням іноземного досвіду та аналізу можливих наслідків, директорат пропонуватиме міністру ухвалити відповідне рішення, після чого здійснюватиме моніторинг його імплементації».

Саме тому для цих посад шукатимуть нових людей, які, за словами Тетяни Ковтун, «мають потужні аналітичні здібності, розмовляють англійською, добре розуміються на предметі».

«Основний акцент відбору буде базуватись не лише на знанні законодавства, а й на визначенні рівня професійних компетенцій та особистих якостей людини, таких як лідерство, мотивація та доброчесність. Знання іноземної мови має стати значною перевагою для кандидатів», — розповів Олександр Саєнко Українській правді.

Конкурсний відбір та ринковий рівень зарплат

Конкурс на посади фахівців з питань реформ відбуватиметься за новою системою, до розробки якої були залучені передові міжнародні HR-агенції (такі як Hudson). На учасників конкурсу чекають усні та письмові ситуаційні завдання, структуровані інтерв’ю, тести, що допоможуть оцінити їхню компетенцію, абстрактне, числове та вербальне мислення, знання іноземної мови. Конкурсний відбір триватиме з 12 до 27 жовтня, а прийом документів –  до 9 жовтня 2017 року.

Зі слів голови Національного агентства з питань держслужби Костянтина Ващенка, заробітна плата керівника директорату становитиме 70 тисяч гривень, керівника експертної групи – 60 тисяч гривень, державного експерта, який працює в директораті, – близько 50 тисяч гривень. Фінансування цих виплат відбуватиметься з бюджету ЄС за програмою «Підтримка комплексної реформи державного управління в Україні». Уже в травні до державного бюджету надійшов перший транш обсягом 10 мільйонів євро (повна сума підтримки – 100 мільйонів євро).

Точно невідомо, скільки нових людей стануть співробітниками МОН, проте, відповідно до реформи кожен директорат має складатися з 10-15 осіб. При цьому поки незрозуміло, чи відбудеться скорочення теперішнього кадрового складу Міністерства освіти.

Чим більше заявок візьме участь у відкритому конкурсі на посади керівників директоратів, тим більше шансів знайти справді компетентних людей для цієї ролі. Але чи зможуть вони змінити сучасну систему прийняття рішень без кардинальної зміни системи державного управління?

Освіта