Чи захистить антибулінговий закон вчителів?

Ще не висохло чорнило на щойно ухваленому законі проти булінгу, а до нього вже готують поправки. До списку осіб, які потребують захисту, пропонують внести не лише учнів, а розширити його до поняття “всі учасники освітнього процесу”. А отже, на нас чекає друга хвиля дискусії про безпечну школу: захист вчителя від надто впевнених у собі діточок та їхніх батьків.

Поправки розробляються на фоні численних звернень та резонансних випадків. У Нетішині Хмельницької області старшокласника визнали винним у булінгу щодо педагога. Батьки “героя” сплатили 850 гривень штрафу. Інша справа – один з ліцеїв Києва, в якому батько жорстоко відлупцював фізрука за зауваження його синові. Навіть до прийняття нового закону агресорові загрожувало б до 8 років за гратами за завдання тяжких тілесних ушкоджень. Тепер – справу ще й контролює Міносвіти та особисто генпрокурор. І на цьому резонансна історія не скінчиться: вчителі цього ліцею та інших шкіл Києва збирають мітинг, вимагаючи захисту їх спокійних умов праці та авторитету професії.

Якщо щиро, я і сам пригадую (і зізнаюся – не без задоволення) епізоди “школярської дурості” зі свого власного дитинства. Як колишній учень і теперішній юрист, не можу не поставити собі запитання: який-такий закон змусив би мене чи моїх однокласників товаришувати з хлопцем, у якого тхнуть шкарпетки? Чи не дражнити “морквиною” географічку, в якої зачіска схожа на моркву?

Хоча “булінг” – досить нове слово, саме явище тримається на старих, як світ, проблемах незрілої особистості школярів та психологічно складної професії вчителя. До них додалися нові виклики: загальна ідеологія жорстокості та “мачізму”, що панує у медіа та комп’ютерних іграх, інформаційне навантаження на мозок сучасної молоді, брак розмежування дитячого та дорослого контенту, розвиток інтернету та публікація особистого життя у соціальних мережах. До того ж, сучасні діти виховуються “успішними особистостями” та вивчили свої права – їм вже не так просто пояснити, хто тут, у школі, за старшого.

З величезною цікавістю читаю та дивлюся все, що втрапить мені в око на резонансну тему шкільного булінгу. Наприклад, велике соціологічне дослідження у Росії (гадаю, актуальне й для нас), яке виявило, що від цькування хоч раз у житті страждають 70% вчителів. І цей відсоток – більший, ніж для школярів. Вчителям переживати булінг значно складніше, бо юні “розумники” не лише псують настрій, а й заважають працювати. Як встановили соціологи, зачіпають найчастіше втомлених та розчарованих у своїй роботі педагогів. Але фактор №1 – як виявилося, малозабезпеченість. Сучасні дітки прекрасно бачать різницю між гарно “упакованою” мамою Пєті Васєчкіна та вчителькою, якій ледь вистачає на харчі. А кумедно сфоткати Маріванну та викласти фотожабу – це вже звична школярська розвага. Сміхота і стопіццот репостів.

Ось іще одна показова історія про булінг, зловлена мною на фейсбуці. Все скінчилося добре, школярку вдалося захистити від агресивних однокласниць, які переслідували дівчинку. Ключову роль відіграв педагогічний хист та особиста активна позиція директорки школи. Саме вона викликала до свого кабінету батьків дітей-булерів та дівчинки-жертви і низкою простих запитань встановила, що ініціатори цькування – погано виховані діти, яким бракує батьківської уваги. І молодець – дитина, в якої вистачило клепки чемно відповідати агресорам (урок, якого не розкажуть у школі: все, що ти пишеш в інтернеті, може бути використано проти тебе). Матуся дівчини-булера була щиро здивована, що не всі діти розмовляють так, як її донька – матом.

Інша історія – із США. Вчителька математики винайшла власну методику розпізнання та запобіганні булінгу в класі, де вона є класним керівником. Щотижня вона проводить анонімне анкетування серед дітей про їхні вподобання та антипатії у класі. Прості запитання, поставлені “дитячою” мовою, допомагають їй визначити лідерів та самотніх дітей. Маючи цю інформацію, вчитель може ефективно коригувати атмосферу в колективі. Як бачимо – знову відіграє роль особистий фактор. Хоча антибулінгові закони в Штатах давно працюють, а самій проблемі приділяють велике значення (ще б пак – там зацькований хлопчисько має ширші, ніж у нас, можливості добути рушницю).

Особисто для мене уся громадська кампанія #СтопБулінг стає в один ряд із законодавством про домашнє насилля, захист тварин, безпечне та комфортне життя осіб з особливими потребами, інклюзивну освіту. Все це – посягання на тисячолітні традиції жорстокості, спроби законодавчо захистити слабших від сильніших. Іншими словами – все те, що робить наш світ більш безпечним та людяним.

Та щось мені підказує, що антибулінговий закон сам по собі не переконає батьків виховувати своїх дітей без мату. Не змусить “всіх учасників освітнього процесу” бути, насамперед, людьми. Не готуватиме педагогів нової формації, здатних протистояти викликам третього тисячоліття. Не врятує вчителів від безгрошів’я та психологічного вигорання. Не створить нашим дітям безпечні, педагогічно доцільніі телевізор, кіно, інтернет.

Все це – непочатий край роботи для шкільних психологів, методистів, законотворців. Попереду масштабні дослідження у соціології, педагогіці, психології. Штрафом у 850 гривень не відбудемося.

Богдан Хмельницький
Адвокат, координатор ГО “Стоп корупції”