За здорового глузду попереду нового проекту розробляються ТАКІ концептуальні ПІДХОДИ до справи по-новому, щоб вірогідність досягнення мети була максимально можливою.
Найбільш поширеною в освітянській спільноті останнім часом стала тема концепцій.
Але спільнота, якій і втілювати у життя новоякісні задуми її лідерів, чомусь здебільшого скептично сприймає чи не кожну нову концепцію, подану МОН.
Від чого це так?
По-перше, не працівники МОН їх (концепції) розробляють, бо у них на те просто за інтенсивною поточною роботою немає часу.
По-друге, теоретичні розробки на десятки сторінок – це одне, а КОНЦЕПЦІЯ проекту нормотворчого відомчого документу, проекту профільного закону чи проекту правил здійснення певної діяльності – це принципово інша субстанція.
Останнє зазвичай передбачає не більше 3 – 5 сторінок КОНКРЕТНОЇ технолого-організаційної змістовності.
Прикладом може бути нещодавній проект нового формату тиску на Путіна з боку країн «Великої двадцятки» та ще шістьох держав з потужною економікою, яким було визначено 18 пунктів конкретних форм впливу, націлених на те, щоб «юридично зобов’язати Росію як учасника розробки рішень щодо виведення військ, повернення територій, встановлення контролю (спочатку міжнародного) на кордоні, а тоді вже і з боку України, а далі реінтеграція – демілітаризація, відновлення економіки» (Микола Маломуж).
Якщо практико-орієнтовані розробки поручати підготувати академістам, то завжди буде той чи інший варіант переповідки існуючої теорії. При цьому академісти є теоретично грамотними і загалом дуже розумними людьми (без іронії).
Натомість стихія конкретного ВИБОРУ варіанту ДІЙ апріорі є для них неприродною, бо їхня свідомість, передбачаючи наслідки, чи не весь час перебуває у стані ступору від одної думки про зміни існуючого стану. Тому то у нас чи не завжди виходить, що «хотіли як краще, а вийшло як завжди».
Це ж наскільки треба бути сліпим і глухим (можливо, лицемірним), щоб ігнорувати явне – суспільство у період кризи має потребу лише у такому проекті концепції, який був би проектом плану певних цільових дій, а не як теоретична розробка чи інформаційний «вісник» про нові явища у світі освіт чи як заклик від керівництва до участі спільноти у тому, щоб «надати пропозиції» якось покращити стан справ.
Ефективні концепції розробляються лише тими грамотними у справі спецами, котрі на додачу ще й мають певну історію успіху в реалізації дійсно новоякісних профільних проектів. По-іншому, – дієві концепції робляться тими, хто має, окрім знань, досвіду, схильності до творчості та проектної ініціативності, ще й організаторський хист, перевірений нашою проблемною дійсністю.
З такими спеціалістами у нас велика проблема, бо в історії України подібних проектів ще менше ніж обмаль. Пострадянська система успішно топила всі ініціативи до змін радянського стилю організації управління процесами змін як раніше, так і те робить і зараз. А без новоякісного управління змінами останні в умовах кризи та протистояння не досягаються. До речі, останнє мимохідь пояснює ще й те, чому механічне перенесення успішного закордонного досвіду не є гарантом успіху.
Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.
- dsq_needs_sync:
- 1
