15 правил виховання дітей від педагога Антона Макаренка

Антон Макаренко – педагог та засновник унікальної системи дитячо-підліткового виховання.

Він родом із міста Білопілля Сумської області. Батько був малярем у вагонних залізничних майстернях. Після переїзду сім’ї у Крюків, Макаренко починає вчитися у Кременчуцькому чотирикласному училищі. Закінчує його у 1904 році на “відмінно”. Стає слухачем в цьому ж училищі однорічних курсів для майбутніх педагогів.

1 вересня 1905 року 17-річний Антон Семенович стає вчителем російської мови, малювання і креслення у Крюківському двокласному залізничному училищі. У серпні 1912 – липні 1917 року навчається у вчительському інституті в Полтаві, який закінчує із золотою медаллю. Після цього працює викладачем у Полтаві та Крюкові.

У вересні 1920-го 32-річний Антон Макаренко приймає пропозицію Полтавського відділу народної освіти організувати і очолити колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників у селі Ковалівка Полтавського району. До літа 1925-го в колонії було 140 вихованців – 130 хлопчиків і 10 дівчаток.

Влітку 1927 року Макаренко почав працювати в новоорганізованій Харківській трудовій комуні. 1 липня 1935-го його призначили на посаду помічника начальника відділу трудових колоній та трудкомун народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. В жовтні 1936-го Антон Семенович залишає роботу у відділі та працює консультантом на громадських засадах в колонії в Броварах, що поблизу Києва. У 1937 році переїздить до Москви.

Gazeta.ua пропонує найяскравіші думки педагога.

• Велика воля – це не тільки вміння чогось побажати і домогтися, але вміння змусити себе і відмовитися від чогось, коли це потрібно. Воля – це не просто бажання і його задоволення, а це бажання і відмова.

В хорошій сім’ї покарань ніколи не буває – це найправильніший шлях сімейного виховання.

• Ваша власна поведінка – найвирішальніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте, або наказуєте. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

Дівчину треба вчити, щоб вона навіть приємних їй молодих людей зустрічала з деяким перцем.

• Якою буде людина, головним чином залежить від того, якою ви її зробите до п’ятого року життя. Якщо ви її до п’яти років не виховуєте як потрібно, потім доведеться перевиховувати.
• Для виховання потрібно не багато часу, а розумне використання обмеженого часу.

Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, сльози, вина перед іншими людьми, перед усією країною.

• Якщо з людини не вимагати багато, то від неї і не отримаєш багато.
• Скільки б не створювали правильних уявлень про те, що потрібно робити, але якщо ви не виховуєте звички долати тривалі труднощі, я маю право сказати, що ви нічого не виховали.
• Якщо я буду так робити, щоб всі інші були щасливі, тоді і я буду щасливий.

Хочете розбестити душу вашої дитини? Тоді ні в чому їй не відмовляйте. І з часом ви зрозумієте, що ростите не людину, а криве дерево.

• Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати так, щоб вона була щасливою, можна.
• Людину потрібно не ліпити, а кувати… створити такий ланцюг вправ, труднощів, які треба долати і завдяки яким виходить хороша людина.
• Відмовитися від ризику – означає відмовитися від творчості.

Батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – ось перший і найголовніший метод виховання.

Антон Макаренко часто закохувався, за спогадами брата. Найдовше його захоплення — попадя Єлизавета Григорович. Вона покинула чоловіка-священика й перебралася до Макаренка. Батько до смерті не міг пробачити Антонові цього скандалу. З Єлизаветою він прожив майже 20 років. А потім розійшлися — за його ініціативи. “У неї полізли назовні атавізми старої попівської сім”ї — скнарність, скупість і дріб”язковість, — пише у книжці про брата Віталій Макаренко. — Вона завела з десяток кішок, і в нас у всіх кімнатах стояв сморід”.

Джерело: gazeta.ua