«Жінка – невичерпне джерело енергії та інформаційних приводів для ЗМІ»

Специфіка дослідження науковця-іміджмейкера В.В. Чекалюк полягає у недостатній розробленості у пострадянських, зокрема українських соціально-гуманітарних працях, феномена іміджетворення з використанням інструментів медіа. Авторка розглядає імідж як певний синтетичний образ, що складається у свідомості людей про першу леді, конкретну особу. Жінки з кожним роком набирають все більшої ваги у суспільстві, стають затребуваними на  високих посадах.

Вероніка Василівна іміджмейкер-практик, кандидат наук із соціальних комунікацій, докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2008 року досліджує процеси іміджування державних лідерів. В очах закордонної громадськості образ певної країни часто напряму  асоціюється із портретом правлячого режиму, перших осіб, а одну з провідних ролей у формуванні уявлення про державу відіграє перша леді, – розмірковує Вероніка Василівна. Кого вважаємо першою леді? Це, насамперед, офіційна дружина Президента або інша яскрава жінка – політик високого рангу, вона може бути навіть неформальним лідером без офіційного політичного статусу, проте вважається суспільним лідером думки, як експерт і аналітик часто з’являється у ЗМІ.

Іміджмейкерам працювати з жінкою-лідером цікавіше, бо піар-кампанія може бути масштабнішою, ніж з чоловіком. Жінки здебільшого менш консервативні, гендерна особливість у тому, що вони – невичерпне джерело енергії та інформаційних приводів для ЗМІ, – зазначає фахівець.

У суспільстві існує певне «вікно можливостей», через яке можна популяризувати ідею чи об’єкт, обговорювати, підтримувати, пропагувати, закріпити законодавчо й вивести в еталон. Це не промивання мізків, не зомбування, а правильно змодельована ситуація, професійно сформований імідж об’єкта і його поетапна популяризація. Від немислимого до радикального, від можливого до раціонального, дроблення етапів роботи щодо побудови іміджу і його закріплення з використанням  медіа інструментів. Професіонали отримують штучно створений ідеал й тиражують його як еталон. У даній статті запропоновано висновки й спостереження, що є логічним продовженням попередніх досліджень авторки.

Іміджмейкер В. В. Чекалюк наголошує: «Є штучно (професійно) створені лідери (кумири), а є самобутні. Справжнім еталоном можемо вважати першу леді Королівства Йорданія. Ранія Аль-Абдулла (Rania Al-Abdullah), королева Йорданії, є взірцем для наслідування й захоплення, своєю поведінкою і способом життя додала рейтингу королівській родині.  Ранія користується неймовірною популярністю серед жителів Йорданії». На основі досліджень й кейсів власної імідж-лабораторії Вероніка Василівна резюмує: позитивний імідж має приносити прибуток країні й працювати на добробут її громадян. Розглядаючи вплив іміджу першої леді на сприйняття держави у світі і державної політики у самій країні, наголосимо, що еталон залежить від менталітету. Наприклад, на внутрішньому ринку України – це вірна дбайлива дружина і матір, жіночна, любляча і щира патріотка. На зовнішньому, наприклад у Франції, – витончена леді, галантна й стримана партнерка Президента; в Арабських країнах – мовчазна прикраса чоловіка. Для підсилення приналежності до України припустимо одягатися в стилізоване етнічне вбрання, демонструючи шанобливе ставлення до традицій. Публічна діяльність першої леді має задовольняти очікування аудиторії, демонструвати патріотизм, жіночність, прагнення служити країні і народу.