Український оборонпром зацікавив Швецію

З моменту оголошення незалежності України та більше двадцяти років загалом, мало хто говорив про нашу армію. Звісно, не було як такого сенсу. Про війну, агресію по відношенню до нас, навіть не думали.

Ми бачили красиве озброєння що разу під час параду на Майдані Незалежності, керівники держави розповідали, як в нас все на вищому рівні. Навіть скандали на початку 2000 років, пов’язанні з можливим продажем «кольчуг» в Ірак, можна сказати залишились непомітними.

Але з плином часу, ближче до початку другого десятиліття, XXI століття, в Україні почали проявлятись не дуже приємні речі. На посади міністрів оборони нашої країни призначили спочатку Павла Лєбєдєва, а трішки пізніше Дмитро Саламатіна. За не підтвердженою інформацією, вони в минулому представляли ФСБ сусідньої країни.
Тут просто логічно напрошуються питання – а що доброго вони можуть принести Україні? Та напевне нічого, окрім одного негативу, наприклад розпродажу всього військового обладнання, навіть того, якого немає.

Відразу після перемоги Революції Гідності, на початку окупації Криму, наступу на сході України та після приходу нової влади, нам стало зрозуміло, що нічим захищатися. Немає ні озброєння, ні техніки, ні амуніції. Дякуючи стрімко сформованому волонтерському руху, щось почало змінюватись. Потім надійшла деяка допомога із заходу. Новопризначені урядовці зробили свій крок. Утворилась національна гвардія, батальйони, спецпідрозділи. Військові заводи почали виконувати свою головну функцію І так потихеньку-потихеньку ми підійшли до того рівня, який маємо зараз.

Важко уявити, що могло статись, якби відбулось таке собі умовне гальмування десь на пів дорозі, щоб тоді було.
А вже сьогодні, 5 грудня, в міжнародний день волонтерства, авторитетний шведський інститут вніс Україну в свій перелік. Він стосується експорту військового спорудження. Тобто, ми вийшли на рівень, що вже можемо продавати його. Україна займає 9 місце. Це за період починаючи з 2011, але найбільшу роль відіграли останні декілька років. Цікаво, як увесь цей підрахунок відбувається.

Першість же тримають за собою світові гіганти – США, Китай, Франція, Німеччина та світовий агресор Росія. Це не дивно, дивлячись на те, що вона встигає свою зброю як застосовувати на сході України чи в Сирії.
Коментуючи сьогоднішню інформацію, український експерт і голова організації Україна – НАТО Сергій Джердж, підкреслює: «продукція українського оборонпрому може бути цікава країнам НАТО, особливо на тлі охолодження відносин з РФ».

Це позитивна новина, так як отримати визнання від іноземної статистичної організації – це набагато авторитетніше, аніж в середині країни. Бо ніхто ж зі своїх не скаже, що в домі щось погано, а от незалежна сторона може вказати як на плюси так і на мінуси.

Андрій Кущенко