Перехрестя Донбасу. Чи скоро мир?

Хоча інтенсивність бойових дій на Донбасі суттєво зменшилась порівняно з попереднім періодом, говорити про врегулювання конфлікту зарано. Свою справу, на жаль, робить політична доцільність та імперські амбіції Росії.

1. Порівняно з початком функціонування Нормандської четвірки у червні 2014 відбулися суттєві зміни. Франсуа ОЛЛАНДА змінив Емануель МАКРОН, Ангела МЕРКЕЛЬ наближається до чергових виборів канцлера з високими шансами на успіх. Після перемоги Дональда ТРАМПА на президентських виборах у США помітно почали змінюватися підходи Вашингтону до врегулювання конфлікту на Донбасі.
2. Призначення Курта ВОЛКЕРА спецпредставником Держдепу по Україні засвідчує зростання інтересу США. Американський дипломат провів переговори з представником ПУТІНА СУРОКОВИМ і заявив, що на Сході України – війна, а не заморожений конфлікт, і ця ситуація викликана втручанням Росії. Він зауважив, що російськомовне населення на Донбасі страждає лише на територіях, де присутні російські війська.
3. Емануель МАКРОН зайняв щодо Володимира ПУТІНА агресивну позицію, а МЕРКЕЛЬ перетворилася з надійного економічного партнера РФ на політика, який цементує санкції ЄС проти Росії. Лідери Франції та Німеччини наприкінці серпня закликали ПУТІНА та ПОРОШЕНКА забезпечити припинення вогню на Донбасі, таким чином підкресливши, що за це несе відповідальність і Кремль.
4. ПУТІН не проти введення миротворців на Донбас, якщо «блакитні шоломи» охоронятимуть співробітників СММ ОБСЄ, а їх введення буде узгоджене з Донецьком та Луганськом. ПУТІН і надалі намагається показати ситуацію на Донбасі як громадянський конфлікт. Показово, що в коментарі щодо можливості постачання американської зброї Україні ПУТІН перейшов до погроз розширенням масштабів конфлікту на Донбасі.
5. Прагнення ПУТІНА перехопити ініціативу ПОРОШЕНКА щодо миротворців ООН та дискредитувати її зрозуміле. Росія не зацікавлена у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Постпред України у ООН Володимир ЄЛЬЧЕНКО наголосив, що російська ініціатива щодо миротворців не знайшла підтримки у Раді Безпеки ООН. Однак Захід, усвідомлюючи масштаби наводнення Донбасу російською зброєю, не поспішатиме її відкидати.
6. Україна тим часом готується до обговорення та ухвалення закону про перспективи реінтеграції ОРДЛО. Чимало VIP-ів заявили про його повну готовність до внесення до ВР, проте повного тексту законопроекту у медіа так і не з’явилося. Натяків на те, що РФ буде визнано агресором, а тимчасово неконтрольовані території – окупованими разом зі зміною формату АТО недостатньо для законодавчого бліцкригу.
7. Українцям варто зрозуміти, що легкого повернення Донбасу і Криму не буде, а ближчі півроку – період підготовки до переобрання ПУТІНА президентом – це час, коли Кремль не буде схильним до компромісів. Наша держава у цій ситуації має виносити інтереси нацбезпеки на недосяжну для політичних чвар висоту, проте перебіг останніх подій доводить, що зробити це доволі складно.

Джерело: short.media