Коли в Україні зникнуть паперові гроші?

До 2020 року Нацбанк прагне збільшити використання карток у розрахунках до 55%. Чи означає це, що паперові гроші зникнуть з часом зовсім? Громадське з’ясовувало на досвіді України та світу.

Тернопіль. Маршрутка. Водій розраховує пасажирів і, мало не колінами тримаючи руль, відраховує решту, а поруч лежить банківський термінал для оплати карткою. Дивуюся й перепитую: «А карткою сплатити теж можна?». У відповідь — легкий сміх: «Ага, років за десять. Він не працює».

Розрахуватися в супермаркетах, кінотеатрах чи в лікарнях карткою часто вже не проблема для українців. Так само у трамваях Львова можна сплатити за проїзд за допомогою QR-коду, а в метро Києва — пройти через турнікети, обладнані зчитувальними пристроями для систем G-Pay, Android/Apple Pay, чи PayPass. Та поки ці випадки скоріше схожі на винятки, ніж на звичну для українців практику.

Переносимося на північний захід через Балтійське море. У тому ж 2019 році скандинавські країни — одні з лідерів у тренді «cashless society» («суспільство без готівки» — ред.). У Данії та Швеції офіційно дозволено магазинам, банкам та іншому бізнесу не приймати банкноти. Дослідження говорять, що вже в 2016 році у Швеції обсяг готівки від загального обігу коштів в економіці складав лише один відсоток. Кількість шведів, які розраховуються паперовими грошима, за останні вісім років зменшилася з 40% до 13%. Так само щороку в них зменшуєтьсяй кількість готівки, яку громадяни знімають через банкомати: з 209 мільйонів у 2013 році до 120 мільйонів у 2017.

За такого розкладу майже половина шведських банків взагалі не працює з фізичними грошима: все через електронні перекази. Такий результат пов’язують із значним розвитком IT-індустрії в країні.

До повної безготівковості ще далеко

Усе ж досвід Швеції для економістів залишається унікальним. Кількість фізичних грошей у світі постійно збільшується через інфляцію. Уряди різних країн продовжують друкувати нові й нові банкноти. В окремих державах через кризи трапляється гіперінфляція. Верстати для друку готівки не зупиняються, валюта знецінюється аж доки місцеві не починають робити з паперових грошей орігамі чи в’язати сумки. Так, наприклад, сталося в 2016 році у Венесуелі, а в 2017 — в Зімбабве.

Про «cashless» говорять частіше в країнах, що менш залежні від нестабільності в економіці. Серед лідерів безготівкових розрахунків — Канада, Швеція, Британія, Франція, США та Китай. Проте й тут, щоб позбавитися готівки, потрібен ще не один десяток років.

Загальний попит на паперові гроші продовжує рости разом зі збільшенням ВВП країн. Про такі тенденції, наприклад, говорить банк Канади у своєму дослідженні. Співвідношення обсягу готівки до росту ВВП тут вже впродовж десятиліття стабільно залишається 3-4%. Через це експерти схиляються до того, що говорити про безготівкову економіку в усіх країнах світу дуже рано. Навіть у Швеції банкноти ще декілька десятиліть не зникнуть з обігу.

Шведський план у 2020 році — зменшити обсяг готівки з 1% до 0,5% від загального обсягу грошей в економіці, проте не позбавитися готівки зовсім. За статистикою їхнього центрального банку, найчастіше паперові гроші тут використовують люди у віці 65-84 роки, а також сільські мешканці.

Україна без «кешу»

Показники обігу готівки в Україні, якщо порівняти з Канадою чи Швецією, значно більші, проте не катастрофічні. Українська економіка теж прямує до «cashless». Так, Національний банк з 2015 року поставив собі за мету зменшити кількість паперових грошей. Вже тоді відсоток готівки до всіх грошей в економіці був 14,6%. У 2017-му цей показник наблизився до 11%. Проте і цього недостатньо: мета до 2020 року — 9,5%.

Відповідно зросла й частка безготівкових операцій — за останні чотири роки мало не вдвічі: у 2014-му показник був на рівні 44%, а вже в листопаді 2018-го — 78%.

Урядовці поступово працюють над тим, щоб сплачувати без готівки було простіше. Наприклад, у січні 2018-го вони ухвалили Концепцію розвитку цифрової економіки. У ній, серед іншого, прописана робота над зміною законодавства, яке зробить безготівковий розрахунок простішим.

Наприклад, Кабмін хоче зобов’язати всіх підприємців, що працюють у торгівлі, приймати безготівкові платежі. Згідно з проектом рішення, оплату мають приймати через POS-термінали або за допомогою інших платіжних сервісів та пристроїв. До липня 2019 року безготівкові розрахунку планують зробити обов’язковими для компаній, що продають техніку, ювелірні вироби, лікарські засоби, а також туристичних агенцій, ресторанів, готелів, а до липня 2020 року — для всіх, хто продає товари й послуги вартістю понад 50 неоподаткованих мінімумів (850 грн).

Також у містах України поступово запроваджують єдиний електронний квиток для громадського транспорту. Депутати ухвалили відповідний закон у 2017-му, і впродовж наступного року тестували нову систему оплати в Києві, Дніпрі та Львові. Запуск електронного квитка в Києві анонсували в листопаді 2018-го, проте запустили лише в 2019 році.

Жити без готівки — практично і просто

Користь відмови від готівки зрозуміла: гроші не треба носити з собою, а переказувати на далекі відстані їх можна всього за пару кліків на смартфоні або комп’ютері.

Для держави безготівковий розрахунок більш безпечний, прозорий та дешевий. Вона може краще відслідковувати рух коштів своїх громадян та контролювати сплату податків і рівень тіньової економіки. Також державі треба менше друкувати нові банкноти, доставляти їх у банки, вилучати з обігу та утилізувати пошкоджені гроші.

Наприклад, Нацбанк України щороку виводить з обігу близько 800 мільйонів зношених банкнот. У 2017 на друк нових банкнот НБУ витратив 1,3 мільярди гривень, тому в 2018 році банк вирішив, що вигідніше паперові купюри замінити на монети: ті менше зношуються. З квітня 2018-го з’явилися монети в одну-дві гривні, а протягом 2019-2020 років українці побачать монети в 5 та 10 гривень.

Також Нацбанк припинив карбувати монети номіналом від 1 до 25 копійок і поступово виводить їх з обігу. Для цього впровадили так зване заокруглення в чеку. У Нацбанку порахували, що подібне рішення допоможе державі зекономити 90 мільйонів гривень на рік.

Біткоін замість гривні

Альтернативою паперовим грошам в електронному вимірі могли б стати криптовалюти. Наприклад, колишній віце-президент одного з найбільших фінансових холдингів США Тон Вейс вважає, що в перспективі готівку може замінити біткоін.

«Біткоін створив можливість мати готівкові гроші в інтернеті. Фактично, тепер розрахунки за будь-який товар можуть здійснюватися так само, як і готівкою, лише без відкритої демонстрації свого імені», — каже Тон Вейс.

Як інші криптовалюти, біткоін залишає інформацію про будь-яку транзакцію зашифрованою для третіх осіб. Власник електронного гаманця з криптовалютою в обхід усіх банків та державних структур може перераховувати кошти кому завгодно. Єдине, що йому потрібно — знати номер такого ж гаманця адресата. Далі переказ шифрується на одному з мільйонів серверів, що підключені до системи. Шифр та сама система написані на основі технології блокчейн, розробники якої запевняють, що зламати її неможливо.

Попри популярність та революційність ідеї, криптовалюти лишаються нестабільними. Економісти та ентузіасти електронної готівки не можуть передбачити, як така валюта поведе себе в майбутньому. Так, на початку свого існування в 2011 році біткоін коштував один долар. Потім його ціна суттєво коливалась: на початку 2018 року він дорівнював 14 тисячам доларів, тоді як у січні 2019 року — тільки 3,5 тисячам.

Криптовалюти через їхню засекреченість активно критикують: такі обміни грошима можуть бути вигідні контрабандистам та іншим злочинцям. Тож більшість держав світу все ще не наважуються пускати криптовалюти в свою економіку. Наприклад, в Україні офіційний статус криптовалют ще не визначено.

Торік Міністерство фінансів України оголосило, що створює робочі групи, аби вирішити, як у подальшому оподатковувати операції з цифровою валютою. Українці не чекають на рішення уряду, і ще в 2017 році на свій страх і ризик продали в Києві першу квартиру за біткоіни.

Справа ще й у психології

Психолог Ерік Ульман з Паризької школи менеджменту виявив, що люди схильні сприймати фізичні гроші як свою власність більшою мірою, ніж електронні.

Під час одного з експериментів він запропонував двом групам людей розв’язати ситуацію. Вигаданий герой отримував спадок від дідуся. Серед отриманих грошей — 1000 доларів, що були колись вкрадені в бабусі його знайомої. Для однієї групи спадок пропонувався в коробці, а для іншої — на банківському рахунку.

Учасники опитування, які «отримали» гроші в коробці, були більш схильні до того, щоб повернути їх. А група з банківським рахунком, навпаки, здебільшого відмовлялася це робити. Їхній аргумент: ці гроші — не ті ж самі, які було викрадено.

Інший дослідник, Ніколас Крістін з Університету Карнегі-Меллон, стверджує, що ставлення до готівки у громадян різних країн не однакове. Жителі Кенії чи Америки не будуть із однаковою довірою ставитися до своїх банківських рахунків. Тоді як долар вже довгий час залишається стабільною валютою, на інші більше впливають економічні кризи. Тоді громадяни скоріше зберігатимуть готівку вдома в матраці, а не на картці в банку.

Отже, в майбутньому розраховуватися без готівки стане ще простіше. Ми зможемо платити за допомогою мобільних телефонів, «розумних» годинників, браслетів та інших пристроїв, проте гаманець із паперовими грошима все одно буде лежати десь поруч ще добрі 10-20 років.

ГРОМАДСЬКЕ