Держава вирішила вийти зі статутних капіталів газорозподільних підприємств. З цією метою Фонду державного майна передаються від НАК “Нафтогаз України” блокпакети 36 великих та малих газорозподільних підприємств, а також два пакети по 50% “Кіровоградгазу” та “Черкасигазу” і 38,3% “Донецькоблгазу” для подальшої приватизації.
Аргументують у ФДМУ це так: “Розмір пакетів акцій товариств з газопостачання та газифікації, що залишилися в управлінні “Нафтогазу”, не дає достатніх важелів для ефективного управління корпоративними правами держави та впливу на діяльність товариств”.
Після продажу блокпакетів обл- та міськгазів в країні завершиться процес приватизації газорозподільного сектору. Він остаточно перейде в приватні руки.
Що таке облгаз?
Магістральними газопроводами в Україні управляє “Укртрансгаз”, а регіональними – облгази і міськгази.
Саме їм ми і підприємства платимо за споживання газу. А вже потім обл- і міськгази перераховують кошти власнику ресурсу, попередньо знявши свою комісію.
Тариф за послуги газорозподільного підприємства фіксований і встановлюється Нацкомісією з регулювання енергетики (НКРЕ) для кожного окремо.
Всі облгази – монополісти з постачання природного газу в своєму регіоні. Вони мають відносно стабільну кількість споживачів та постачають їм паливо за фіксованим тарифом.
Ось, наприклад, що пишуть бухгалтери у фінансовому звіті “Дніпропетровськгазу”: “Товариство у 2012 роцi здiйснювало свою дiяльнiсть в умовах прибуткових тарифiв на транспортування та постачання природного газу, що вивело товариство на рiвень отримання стабiльного прибутку”.
Ця компанія в 2012 році отримала 46 млн гривень чистого прибутку. Дохід – 1,75 млрд гривень – більше 70% якого отримано за рахунок транспортування природного газу.
Як йдеться у фінзвіті газорозподільного підприємства Дніпропетровщини, з 2011 року фінансовий стан підприємства покращився внаслідок збiльшення тарифiв на розподiл та постачання природного газу, та списання заборгованості. До цього підприємство було збитковим.
А це приклад другого прибуткового підприємства – “Запоріжгазу”. В минулому році воно виплатило своїм акціонерам 5 млн гривень дивідендів, отримавши 13,3 млн гривень прибутку. В 2011 ця цифра становила 192,3 млн гривень.
Нагадаємо, в 2011 році було прийнято ряд законів, якими з паливно-енергетичного комплексу було списано 24 млрд гривень боргу. З облгазів, зокрема, списали 7,4 млрд гривень боргу перед “Газом України”. На той час ця компанія була дочкою “Нафтогазу”.
 |
Хто контролює розподіл газу
Дмитро Фірташ контролює в Україні близько 70% великих газорозподільних підприємств. Структури мільярдера активно скуповували пакети акцій цих підприємств на приватизаційних конкурсах та аукціонах протягом декількох років. Подальша мета Фірташа – викупити частки у міноритарних власників та об’єднати компанії з розподілу газу в холдинг.
Умовній групі “Офшори” належить п’ять облгазів в центральній та східній частині України: “Дніпрогаз”, “Криворіжгаз”, “Донецькміськгаз”, “Харківгаз” та “Харківміськгаз”. До 2012 року ці підприємства належали “КЕС-Холдингу” росіянина Віктора Вексельберга. Потім компанії перевели на кіпрські офшори. Власника кіпрських офшорів зареєстровано на Британських островах, а ця юрисдикція не видає кінцевих бенефеціарів компаній.
Вескельберг оголосив про вихід з українських активів. Учасники ринку заявляли, що компанії перейшли під контроль “Газпрому”, однак ця інформація досі не підтвердилася.
Третім крупним власником облгазів є ГК “Содружество” екс-депутата херсонської обласної ради від Партії регіонів Віктора Попова. За офіційною інформацією депутатський мандат Попов здав через призначення почесним послом Литви в Херсонській області.
В Одеській області розподіл газу контролює бізнесмен Ігор Учитель – №36 найбагатших бізнесменів Одеси за версією Forbes. Він також має інтереси в нерухомості – йому належить житловий комплекс “Аркадіївський палац”. Як повідомляв INSIDER, Учитель також імпортує газ в Україну по реверсній схемі.
Раніше газопостачанням в столиці займався Василь Хмельницький, який створив “Київенерго Холдинг” з метою управління пакетами акцій “Київгазу”, “Київодоканалу” та “Київенерго”. Однак потім, як повідомив він в інтерв’ю Forbes, продав акції В’ячеславу Супрененку – зятю екс-мера столиці Леоніда Черновецького. Офіційна причина – відсутність контролю в цих підприємствах. Інша частина акцій холдингу була в управлінні КМДА.
Придбання контролю над “Маріупольгазом” бізнесменом Юрієм Іванющенкомпродиктоване двома факторами. По-перше, в Маріуполі багато підприємств важкої промисловості. По-друге, в цьому місці знаходиться його підприємство, що споживає багато газу – “Азовмаш”.
Володимир Шелудченко, екс-голова НАК “Нафтогаз Україна” з серпня 2006 до лютого 2007 року, коли прєм’єром був Віктор Янукович, контролював постачання газу в Донецькій області. В той же час керівником “Донецькоблгазу” є Микола Масс. Його син – Євген Масс контролює “Макіївкугаз”.
В 2011 році Євген Масс був повноцінним партнером фірми “КМК Ойл”, яка тоді належала Сергію Курченку в компанії “Марснабгаз”. Потім Курченко продав “КМК Ойл”, а Масс вийшов з капіталу “Марснабгаз”.
“Тернопільгаз” контролюється головою правління підприємства Олегом Караванським, який вважає, що рівень газифікації сіл на Тернопільщині найвищий по Україні.
Контроль в “Полтавігаз” належить Вірі Четверіковій, яка раніше була міноритарним акціонером вже не існуючого “Інпромбанку”. Вона родичка депутата від Партії регіонів, члена комітету Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Олексія Лелюка. З 2003 по 2004 роки він був головою правління “Полтавигазу”. Потім розпочав депутатську кар’єру – влітку 2004 року на виборах по 151-му полтавському округу Лелюк переміг від Партій регіонів замість померлого депутата від ПР Івана Четверікова. Лелюк був його племінником.
- dsq_needs_sync:
- 1
