Феномен громадянського суспільства в Україні: порівняльний аналіз

“Народження та відродження громадянського суспільства завжди пов’язане з небезпеками адже воно дарує свободу деспотам та демократам рівною мірою”
Дж. Кін

Кожен період в історії соціуму являє собою складну мозаїку подій і тенденцій розвитку, які детермінують аксіологічну систему наступних поколінь. Бурхливі революційні зрушення поставили перед суспільною свідомістю ряд нових проблем, зокрема, про можливість межі і критерії пізнання соціальної дійсності. Становлення розвинених соціально-правових систем з високим рівнем політичної культури, можливе лише за умови врахування специфіки глобальних трансформаційних процесів.

Сучасний етап розвитку української політичної матриці характеризується загостренням проблеми соціального об’єднання та інституціоналізації означених відносин. Сьогодні можна говорити про реальне виникнення наддержавної реальності: мікро-макросоціального середовища, що охоплює взаємовідносини малих груп, та великих спільностей у планетарному масштабі. Подібні тенденції актуалізують науковий дискурс щодо феномену “громадянське суспільство”, стимулюють вивчення світових аналогів та аналізу вітчизняних реалій.

Для подальшого дослідження концепції громадського суспільства, доцільно визначити, що саме більшість дослідників розглядають під цим визначенням. В широкому контексті ― це цілісна соціокультурна система, сукупність норм і звичаїв, які превалюють в суспільній свідомості.

Комплекс соціально-політичних орієнтацій та економічних традицій, які є результатом тривалого етапу розвитку будь-якого суспільства. В країнах, де традиції демократичного розвитку мають глибоке історичне коріння, характерною ознакою є існування розвинутої мережі соціальних інститутів та усталеної системи цінностей, що дозволяє органічно відтворювати ключові принципи суспільного мислення наступними поколіннями. Також доцільно звернути увагу на визначення відомого американського соціолога Е. Шилза, який зазначив, що громадянське суспільство є частиною суспільства відокремленою і незалежною від держави.

Отже, під категорією громадянське суспільство доцільно розуміти світоглядну конструкцію кожної нації, яка виявляється у сприйнятті громадянами базису демократичної системи та формуванні чіткої установки щодо участі у політичному житті та захисту усталеного порядку.

Відповідно до наведених характеристик потрібно визначити, що в сучасній Україні відбувається первинний етап зародження громадянського суспільства. Незважаючи на високий рівень національного піднесення, який був викликаний революційними подіями останніх років та активним розвитком волонтерського руху, залишається дуже високою соціально-політична маргіналізація соціуму. Вона проявляється у небажанні захищати свої інтереси через різного роду громадські об’єднання і де-конструктивну апатію до політичної системи.

За даними всеукраїнського опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова у 2015 році, переважна більшість громадян України ― 82,6% ― не є залученими до активної громадської діяльності; залучені до неї лише 4,7% громадян. Рівень громадської активності має регіональні відмінності: найменший відсоток залучених до активної громадської діяльності ― 2,7% ― на Сході України; коли на Заході цей показник становить ― 5,9%. Негативна тенденція характерна і для профспілкових організацій оскільки 66,5% респондентів зазначили на своєму членстві в профспілці, але 43,2% опитаних не змогли назвати її назву. Це свідчить про критично низький рівень громадської активності навіть щодо вирішення найбільш складних соціально-економічних проблем.

Для порівняння, в США більше 70% громадян входять до громадських об’єднань та організацій і понад 50% беруть активну участь у діяльності двох і більше асоціацій. У Європейському Союзі однією з ключових складових майбутнього розвитку визначена стратегія розробки правових норм, які дозволять максимально ефективно регулювати взаємовідносини між державою і громадянином для участі в розробці та легітимації усіх важливих рішень. Більш помітнішим стає економічний ефект від реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, оскільки саме недержавні організації створюють від 3 до 9 % ВВП і надають робочі місця в громадському секторі для 14% працездатного населення, що забезпечує належний рівень контрою та захисту соціальних інтересів.

Незважаючи на зазначені проблеми, рейтинг розвитку громадянського суспільства в Україні, згідно даних “Nations in Transit,” (досягає позначки у 2,75 балів) значно кращий, ніж у інших країнах СНД, але стабільно низький порівняно із країнами Західної Європи.

Необхідно визначити, що для збільшення рівня громадянської участі в політичному житті України необхідно:
• покращити рівень політичної освіти населення;
• забезпечити ефективне державне регулювання діяльності неурядових громадських організацій та профспілкових об’єднань;
• підвищити пабліцитний капітал органів державної влади за рахунок більш вільного доступу до інформації;
• впровадити ефективні методи взаємодії місцевого самоврядування з органами державної влади;
• посилити вплив інститутів громадянського суспільства на прийняття управлінських рішень та їх реалізацію.
• створення необхідних майданчиків для комунікації з ключовими політичними акторами.

Відповідно до проведеного аналізу, варто зазначити, що розвиток громадянського суспільства в нашій державі значно відстає від європейських тенденцій. Це пов’язано з відсутністю традицій самоврядування та соціально-економічною кризою, яка повністю дискредитує вітчизняний політикум. Підсилює негативні тенденції і існування посттоталітарної політичної свідомості в значної частини населення, або “підданського” типу політичної культури.

Автор: Гнидюк Олександр – Політолог, СД платформа