Хто з нас не знає прислів’я «лечиться даром – даром лечиться»? І звісно ж, це прислів’я в умовах нашої державної медицини є досить правдивим. Наведу приклад з життя одного мого знайомого. За його словами, минулого літа він лікував зуби в одній з поліклінік столиці. Йому ставили на зуб пломбу з цементу (як було вказано в переліку послуг що надає дана поліклініка, ця послуга є безкоштовною). Але після пломбування лікар-стоматолог подав йому лист паперу і квитанцію, сказавши що згідно наказу головного лікаря даної поліклініки, всі, хто користується безоплатними послугами цього закладу, зобов’язані (!) сплачувати благодійну допомогу в розмірі 50 грн. на адресу цієї лікарні. На цілком слушне обурення мого знайомого, який не бажав сплачувати за те, що має надаватися безкоштовно, лікар відреагував досить своєрідно: викликав охоронця і під його наглядом пацієнт написав заяву про сплату благодійного внеску, взяв квитанцію і сплатив його суму в лікарняній касі, а після цього віддав чек на руки лікарю (все це здійснювалося під наглядом охоронця, який супроводжував його).
Не знаю, чи саме так відбувалися всі ці події, але ця історія була розказана мені людиною, яку я давно знаю, і якій мабуть, варто довіряти. Як я дізнався згодом, подібна ситуація досить часто спостерігається в українських закладах охорони здоров’я. Пацієнтам доводиться сплачувати за ті послуги, надання яких фінансується з державного та місцевих бюджетів, і які де-юре є безоплатними для населення. Зауважу, що отримавши таку «безоплатну» послугу (наприклад, пломбування зуба, як це було у випадку з моїм знайомим) і сплативши благодійний внесок, ми добре розуміємо, що він фактично і буде платою за послугу.
Але що, як, наприклад, хтось не бажає сплачувати такий внесок? – Відповідно до закону «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійною пожертвою (благодійним внеском) визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону. Слід звернути увагу на ст. 1 Закону, відповідно до якої благодійна діяльність – добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що будь-яке примушування до сплати таких внесків проти волі пацієнта є незаконним, а у випадку погрози насильства над особою, обмеження прав, свобод або законних інтересів, такі дії кваліфікуються як вимагання і є злочином, відповідальність за який передбачена ст. 189 Кримінального кодексу України.
Про всі випадки вимагання сплати благодійних внесків слід сповіщати до місцевих управлінь охорони здоров’я, а у випадку вимагання, поєднані з погрозою обмеження законних прав та інтересів – до міліції та прокуратури.
Але дехто навпаки може наполягати на необхідності сплати благодійних внесків, аргументуючи свою думку недостатнім рівнем фінансування системи охорони здоров’я, низькою заробітною платою лікарів, а отже, й відсутністю в них мотивації добросовісно виконувати свою справу.Та все ж, у будь-якому випадку, а особливо, коли в людини виникає свідоме (наголошую, саме свідоме, добровільне і без стороннього примусу!) бажання допомогти лікарні, необхідно чітко знати, куди саме підуть сплачені кошти. Для цього слід вимагати в керівництва лікарні документи, які підтверджують наявність відповідного благодійного фонду, а саме, установчі документи та свідоцтво про його державну реєстрацію. Згідно ст. 14 закону «Про благодійну діяльність та благодійні організації», установчим документом благодійного товариства та благодійного фонду є статут. Установчим документом благодійної установи є установчий акт. Установчі документи благодійної організації затверджуються засновником (засновниками) благодійної організації або уповноваженими ними особами. Установчі документи благодійної організації повинні містити:
1) найменування благодійної організації;
2) цілі та сфери благодійної діяльності;
3) органи управління благодійної організації, їх склад, компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень;
4) порядок призначення, обрання або затвердження членів органів управління благодійної організації, крім вищого органу управління благодійного товариства та благодійного фонду, їх заміщення, зупинення їх повноважень, припинення їх повноважень (відкликання);
5) порядок внесення змін до установчих документів благодійної організації;
6) джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації;
7) підстави та порядок припинення благодійної організації, у тому числі порядок розподілу активів.
На мою думку, альтернативою «безкоштовній » медицині в нашій державі є створення так званих лікарняних кас. Принцип їх дії полягає в тому, що громадянин, ставши членом такої «каси», періодично сплачує незначні (набагато менші, ніж ті. Які вимагаються під виглядом благодійної допомоги) внески і взамін може отримати деякі ліки у випадку необхідності та користуватися окремими платними послугами. На сьогодні така система успішно діє в окремих закладах охорони здоров’я в багатьох населених пунктах України.
Дзюба Сергій Олегович
- dsq_needs_sync:
- 1
