Цикл профорієнтаційних екскурсій для дітей: КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Для того щоб дитину в житті супроводжувала удача, любов, радість і щастя, вона повинна керуватися правильними уявленнями, які набуває з досвідом, спілкуючись із дорослими (рідними, учителями, друзями та ін..). Діти копіюють дорослих. Ми ті, ким ми себе бачимо… Ми ті, що ми їмо… Що читаємо… З ким спілкуємося… Яким буде майбутнє країни? Це залежить від освіти і виховання дітей вдома і у школі.
Під час майстер-класу Вероніки Василівни Чекалюк для учнів 1-3 класів на тему “Вибір майбутньої професії”  обговорювали історії успіху відомих людей. Розглядали формулу: бажання-освіта-фах-успіх. Цікаві думки, цікаві діти. А головне, що більшість з них хоче жити в Україні, працювати й бути щасливим саме тут. Кожен з них пишається тим, що він українець. Але… «Якщо неправильно керувати країною, всі розумні люди поїдуть з неї» (Лі Куан Ю). Є над чим подумати… Нам, дорослим.
Нещодавно з групою тинейджерів відвідали Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Діти, і як з’ясувалося їхні вчителі також, вперше переступили поріг ошатної споруди Червоного корпусу Університету, що  потопає у зелені й квітах. Як сказав Шарль де Голль, відвідавши Київ: «Я багато бачив парків у містах, але тільки раз побачив місто в парку».
Профорієнтаційні екскурсії для дітей Вероніка Василівна рекомендує проводити у кожному Університеті України, у будь якому місті, а за основу пропонує власний апробований шаблон: хронометраж екскурсії – 3 години; кількість учасників – 15-10 осіб. План: екскурсія аудиторіями університету, ланч у їдальні, вікторина «цікавинки з історії Університету», оглядова прогулянка у саду альма-матер, відвідини гала-концерту класичної музики у Музичному салоні Червоного корпусу, знайомство з професорсько-викладацьким складом та студентами у блакитній вітальні, фотосесія, прогулянка у легендарному парку ім. Т.Шевченка.
Викладачі-учителі можуть моделювати формат і сценарій профорієнтаційної зустрічі відповідно до аудиторії й можливостей, у будь-якому випадку така зустріч залишиться у пам’яті надовго.

Маріо Варгас Льоса сказав: «У пять років я навчився читати. Нічого більш важливого у моєму житті так і не сталося». Хочу додати: крім вміння читати, ще треба знати, що читати, аби стати успішним і корисним своїй родині та своїй країні. Вважаю, що сильною й непереможною Україну можуть зробити міцні родини,поважаючі один одного щасливі громадяни, яким не байдуже майбутнє дітей.
Моя мрія відкрити школу-гурток для дітей з малозабезпечених родин. Щоб усі мали нагоду вчитися, на кшталт як у Ілона Маска. Мені імпонує освітянський проект «Школа Маска»: не зумівши знайти школу, яка відповідає всім запитам винахідника, він відкрив свою власну у Південній Каліфорнії і назвав її Ad Astra (лат. – «до зірок»). Нині тут навчається близько 20 дітей співробітників SpaceX.
Процеси творення іміджу держави й формування громадської думки можуть бути ефективними лише за умов повноцінного функціонування держави,  здорового громадянського суспільства, патріотично налаштованого середнього класу,  співпраці всіх наявних інституцій й роботи з дітьми, бо, коли вони подорослішають, буде надто пізно, – ділиться планами науковець-практик Вероніка Василівна Чекалюк.