«Недитячі пристрасті»: Як старшокласник із Київщини бореться з корупцією

Про Сергія Чагарова — старшокласника з Київщини — розповіли майже всі провідні медіа. Приводом стало опубліковане в липні відео, на якому під час сесії сільради на школяра нападає місцевий депутат Олександр Паламарчук. Його, начебто, обурило, що підліток критикує депутата в соціальних мережах.

Дії депутата Паламарчука, який привселюдно погрожував і застосував силу до неповнолітнього, викликали широкий розголос. Сам Паламарчук був змушений вибачитись за свою поведінку, а Блок Петра Порошенка, від якого депутат обраний до районної ради, виключив його зі своїх лав.

Але минуло півтора місяці і суспільна увага вщухла. Тепер проблеми почалися у родини школяра.

Село Гатне, в якому мешкає старшокласник Сергій Чагаров, розташоване поруч із Києвом. Близькість до столиці робить приваблює до села охочих придбати земельну ділянку. У тому числі й великих забудовників, готових викласти чимало грошей за можливість звести тут житло. Два роки тому будівельна компанія «Інтергалбуд», що належить скандальному політику Володимирові Зубику, почала будувати в селі на березі місцевого озера великий житловий комплекс. Сергій, як і його односельці, почав цікавитися, хто дозволив забудувати одне з наймальовничніших місць у селі.

«Під кінець 2015-го тут почалося будівництво, їздила техніка, потім перегородили територію. Я й думаю — що це таке? Чого вони почали будівництво? Бо я на цій землі півжиття прогуляв. Те, як у людей нахабно забирають 48 гектарів особливо цінних земель, мені дуже не подобається», — розповідає старшокласник.

Треба віддати належне забудовникові — озеро почистили, вимостили уздовж нього доріжки, навіть запустили у водойму лебедів. Але вся ця краса тепер не для мешканців села, а для власників квартир у житловому комплексі. Дорогу перекрили шлагбаумом, а сам комплекс обнесли парканом. Охоронці тепер ретельно пильнують озеро від сторонніх.

— А чому тут шлагбаум? — питаємо в охоронця, що сидить у будці.

—  Ну как ето чому?  Потому шо ето закритая тєріторія.

– А чому її закрили?

— Ну ето до начальства, — бурчить він невдоволено.  

Як на учня середньої школи, Сергій Чагаров незле обізнаний у законодавстві:

— Попри статтю 13-ту Конституції України і статтю 47-му Водного кодексу, вони перешкоджають мешканцям села у вільному доступі до природних ресурсів. По-друге, ця земля, яка б не була, усе ж повинна належати мешканцям, а не забудовникові.

Відтак старшокласник направив запит до сільради з вимогою повідомити, яку суму забудовник сплачує селу за оренду такої великої ділянки. Адже житловий комплекс розташувався майже на 50-ти гектарах, тому сільський бюджет мав би отримувати чимало коштів. Але відповіді хлопець так і не отримав. Сергію повідомили, що він неповнолітній, тому знати, хто і скільки сплачує до сільського бюджету, йому ще зарано. Заступник голови сільради Сергій Вітенко пояснює позицію стосовно вимоги старшокласника отримати публічну інформацію:

— У нас була розмова, я йому сказав, що займися краще навчанням, виправ оцінки, а потім, коли вступиш у вищий навчальний заклад, закінчиш курси журналістики, займатимешся відвертими розслідуваннями. На сьогоднішній день дитина повинна бути дитиною, спілкуватися з однолітками, займатися спортом, розвиватися і навчатися в школі. А не займатися оцим… — відповідає посадовець.Зрештою, старшокласник об’єднав зусилля з іншими активістами села, дорослішими за нього.  Разом вони почали ставити незручні питання депутатам сільради стосовно розподілу бюджетних грошей у Гатному.

У більшості місцевих активістів почалися конфлікти з депутатами. Один з активістів, Павло Демченко, показує гаражні ворота свого будинку. Нещодавно вночі їх пошкодили невідомі.

— Це був підпал, — стверджує активіст. — Зранку встали, відчули сморід. Вони спочатку фарбою обливали. А потім вирішили, що недостатньо, і підпалили. Ролети виготовляють, як виявилося, з вогнестійкого матеріалу, він тільки плавиться. Більше, слава Богу, не змогли нічого зробити.
Сергій додає, що місцеві депутати погрожують не лише дорослим активістам. Йому теж довелося відчути тиск. Хлопець передав нам аудіофайл, в якому людина з голосом, схожим на голос заступника голови сільської ради Сергія Вітенка, переконує старшокласника не втручатися в дорослі справи:

— Я тобі пропоную вибачитися перед депутатами, сказати, що ти не будеш займатися хєрньой. І тоді, можливо, ми з тобою спілкуватимемося по-іншому. Це у твоїх інтересах. Якщо ти хочеш повоювати, ми з тобою повоюємо. У рамках закону. Я тобі скажу, що кишка в тебе тонка. І можеш передати це тим, хто за тобою стоїть. 

— Це ви себе переоцінюєте…

— Ти впевнений у собі?

— Трохи є…

Сам Вітенко факт розмови не заперечує, але стверджує, що  не чинив тиск на старшокласника.

— Чи ви мали особисту розмову із Сергієм Чагаровим? 

— Ми з ним спілкуємося постійно, коли він приходить у сільську раду. 

— Чи погрожували ви йому? 

— Ні, не погрожував. Ніколи, це нижче моєї гідності. 

— Чи натякали ви йому, що вам не подобається його діяльність по отриманню публічної інформації? 

— Не натякав. Казав, щоби займався роботою і  вчився.
Натомість, на аудіозаписі чуємо інше:

— Вибачатися перед депутатами я не буду. І принижуватися перед вами теж. 

— А переді мною не треба принижуватися, я з тобою нормально спілкуюся, я тебе запросив сюди поспілкуватися, правильно? Ти займаєшся хєрньой! То, що ти пишеш, то до фєні, папір витерпить усе, розумієш? Ну ми зараз підемо інакше, потім не ображайся! Тобто, я тебе просто попереджаю. Але! Якщо ти хочеш нормально надалі чухать себе, то можемо поспілкуватися, можемо знайти спільну мову.

Учитель фізкультури сільської школи Гатного Анатолій Єрмак показує паркан свого будинку. Каже, що після того, як на сільських зборах відкрито засудив депутата Паламарчука за напад на Сергія Чагарова, хтось обмалював паркан нецензурною лайкою:

— Воно було написано зеленкою. Ось, зеленка, бачите, іще залишилася. Але зеленка гарно стирається. Вона раз, і ушла, — каже Анатолій. — Сергія я ставлю за приклад всім — і дорослим і дітям, тому що людина докладає зусиль. Він не по-дитячому зрілий, висловлює позицію щодо питань проблемних. Багатом людям, у тому числі й депутатам, виконавцям, не подобається діяльність Сергія, на нього тиснуть, залякують, — розповідає вчитель.

Напад депутата на старшокласника та погрози на його адресу ми просимо прокоментувати уповноваженого президента України з прав дитини Миколу Кулебу:

— Це ганебний учинок з боку депутата, він порушив права дитини і добре, що його засуджують. Я особисто зустрічався із Сергієм, як на мене, досить скромний хлопець, який намагається захищати громаду. Ніхто не дає права принижувати гідність людини, а надто дитини. І хоча депутат вибачився перед Сергієм, все одно прокуратура поновила кримінальне впровадження, яке було закрите через 4 дні після відкриття. Нема легких тілесних ушкоджень. Але може бути перевищення службових повноважень, може бути хуліганство також, — пояснює він.

Також ми пропонуємо уповноваженому послухати ще одну з таких роз’яснювальних розмов, яку, за словами старшокласника, із ним вели депутати сільради. На аудіозаписі чути голоси, схожі на голоси депутатів Савалюка та Пилипенка:

Чагаров: — Я вас слухаю.

— Ти мене слухаєш… «Добрий вечір» треба казати… Ти невихований! Розумієш?! Сопляк ти… «Я вас слухаю»… Сірьожа, чи як тебе звати…

— Що ти виглядаєш, як та прастітутка, бл*ть?..

— Послухай, ти. Ти — неповнолітній хлопчик, якщо ти будеш прогулювати із записками од матері, із подложними документами з лікарні, то, перше: ви*буть лікарню, яка тобі підпише довідки. 

Чагаров: —А ви знаєте…

— Не перебивай, коли старші говорять…

— Мама твоя мені дзвонить і говорить, що треба поліпшити побутові умови, так, повір, ти собі гірше робиш, і мамі своїй. Де мати твоя, удома вона, ні? 

Чагаров: — Ні, вона на роботі. 

— Так ти затям, якщо ще будеш отакою х*ньой страждати, то її лишать материнських прав, а ти підеш у дурдом, бл*ть.

Чагаров: — Хто лишить її? 

— Лишить її сільська рада. Розумієш, бл*ть? 

— Орган, який уповноважений це робити.

Чагаров: — Сільська рада…

— Завали *бало своє!!! Тому що ти зараз договоришся!!! Ти починаєш нам розповідати про права свої? Ми знаємо твої права і свої права теж знаємо… Ти мене почув, ні? Синок? Ти хочеш нарватися? Ти нарвешся! Ти вже нарвався…

— Що ви про це думаєте? — питаємо уповноваженого.

— Це приниження честі, гідності дитини, це погрози, це тиск! — каже посадовець. — Тут усе! Єдине — важко буде довести через аудіозапис, але це вже питання поліції, слідчих. Але, однозначно, це порушення прав дитини. Досить серйозні. До того ж, бачимо рівень цих депутатів. Ці люди поводяться не просто негідно. Це злочинці. Як на мене, це — злочинці.

Утім, сьогодні, схоже, проблеми не в депутатів, а в родини хлопця. Два тижні тому мати Сергія Чагарова отримала лист від служби дітей та сім’ї. У листі матір Сергія попередили про перевірку виконання нею батьківських обов’язків. Схоже, погрози опонентів старшокласника про позбавлення матері батьківських прав були не просто погрозами.

Ми звернулися до чиновників служби з проханням пояснити, чому вони раптом узялися перевіряти родину старшокласника Чагарова.

Ірина Тлустенко — начальниця служби у справах сім’ї та дітей Києво-Святошинської РДА — неохоче коментує лист про перевірку родини Чагрова:

— Я знаю про лист, знаю. У нас було звернення, ми матері просто надіслали запрошення. Усе!

— А звернення від кого?

— Від вишестоящих установ.

— Хто до вас звернувся? — наполягаємо.

— Я більше коментувати нічого не буду! — відповідає чиновниця.

Посадовців, які просили службу у справах сім’ї та дитини перевірити родину старшокласника, удалося відшукати дуже швидко. У будівлі районної адміністрації ми зустріли сільського голову Гатного, який не заперечив, що саме сільська рада спрямувала органи опіки на перевірку родини Чагарових.

Сільський голова Гатного виправдовується:

— Може, і було таке, не пам’ятаю. Може, зверталися, тому що, якщо він неповнолітній і займається громадською діяльністю тоді, коли в школу треба ходити, може, і зверталися, розумієте?

— Тобто, через те, що він займається громадською діяльністю?

— Ні, але має в школі бути. Тому, можливо, і зверталися.

— Вам дошкуляє його громадська діяльність?

— Ні, абсолютно ні, — починає нервувати сільський голова.

У кінці робочого дня зустрічаємося iз Вікторією Чагаровою, матір’ю Сергія. Попри листи соціальних служб та хвилювання за сина, жінка каже, що все більше підтримує його:

— Один у полі не воїн. Я завжди йому казала, треба згуртуватися і бути завжди разом. Так, звісно, страшно. Я відмовляла його, за життя боялася. За життя свого сина. Але долею села теж комусь треба опікуватися. Півсела підтримує його. Такі хлопці побудують європейську Україну, — каже мати хлопця.

Перш ніж поїхати, маємо останню зустріч — із старшокласником. Наразі він уже готує нові запити до органів місцевої влади.

— Тобі не страшно? — питаємо Сергія.

— Інколи страшно. Але людина має зробити в цьому житті те, щоб не було страшно вмирати, — відповідає старшокласник.

Джерело: Громадське