МЕЛАНХОЛІЧНИЙ ЗАМОК

«Ми живемо серед повного хаосу, тому, щоб життя не стало  нестерпним, щоб вижити, необхідно створити собі ідеали… З іншого боку,  важко слідувати своїм ідеалам серед тієї реальності, в якій ми перебуваємо. Але я не бачу альтернативи, – розмірковує Ларс Фон Трієр».

–         Саме так, у кожної люди має бути об’єкт натхнення, хтось або щось, що надихає, – говорить Вероніка Чекалюк, із якою ми зустрілися поблизу Замку Барона. – Спогади про Замок Барона у мене викликають меланхолію і відчуття ніжності, включно до запахів, що досі береже цей будинок. Безумовна любов – це коли радієш за успіхи об’єкта любові. Це щире почуття може виникати по відношенню і до людей, і неживих предметів, як наприклад до будинку, де колись мешкала. Так, спостерігаючи, за історією будинку, що на вул. Ярославів Вал, 1, я тішуся, що він живе і викликає цікавість туристів. Мені не відомо хто володіє цим будинком, але наче хтось невидимий оберігає Легенду. Наскільки це можливо за сучасних обставин про замок дбають й ретельно доглядають, щоб він не зруйнувався остаточно. Очевидно, що є небайдужі люди, які люблять цей будинок не менше від мене й усіх тих, хто в ньому колись жив.Влучно сказав Ларс Фон Трієр: «Підсвідомо людина завжди прагне до меланхолії. Нещасливе кохання романтичніше від щасливого, і – як тугу або як біль – ми відчуваємо меланхолію гостріше, ніж щастя».

• Мені пощастило народитися в Києві. У родині закоханих романтиків і мрійників. Перші роки мого життя пройшли в старовинному будиночку на вул. Ярославів Вал, 1. Тоді в нас була кругла кімната з балконом і скрипучою дерев’яною підлогою — ми жили у вежі замку Барона, так звуть у народі цей дім-палац. Ми мали круглу кімнату на верхньому поверсі. До нас можна було піднятися крученими сходами або через парадний вхід. Раніше чорний хід був для челяді або для таємних відвідувачів. Вночі по тунелях нашого будинку було чути шелест, що створювали кажани. Тоді я притискалася до моєї мами і слухала її казки… — розповідає Вероніка. — Казки про те, як добро перемагає зло… Я досі вірю: якщо загадати бажання на першу зірку, що з’явилася на небі, то задумане неодмінно збудеться!
  Цей стильний легендарно-загадковий прибутковий будинок  побудовано у 1896-98 роках архітектором М. Добачевським на замовлення М. Підгорського.Високі стелі, ліпнина, оздоблення стель і сходів, залишки паркету зачаровують. Система опалення часів першого власника представлена нині історичними кахельними камінами фабрики Йозефата Андржейовського, їх  можемо вважати витворами мистецтва. Колись на першому поверсі була кондитерська, а нині галерея «Ікони Афону». Будинок  відкритий для екскурсій.
  ДОВIДКА
  Замок барона, будівля, споруджена 1898 року у вигляді середньовічного замку, викликала немало суперечок і розбіжностей с києвознавців. є легенда про якогось графа і тютюнового фабриканта Сальве (у Києві справді довгий час випускалися цигарки з такою назвою), який нібито збудував цей імпозантний терем для своєї коханки і часом навідувався до неї інкогніто. Деякі дослідники вважали власником будинку барона Максима Штейнгеля, відомого підприємця і винаря. Назва «Замок барона» закріпилася за будинком на Ярославовом Валу. Це місце досі приваблює своєю загадковістю й вишуканістю архітектурних форм.