Справа Гонгадзе розсипається: чому Кучма може вийти сухим із води

16 вересня в Україні вшановують пам’ять журналіста Георгія Гонгадзе, вбитого 2000 року. Саме в цей день 19 років тому він зник, а 2 листопада у Таращанському лісі було виявлене обезголовлене тіло, в якому впізнали Гонгадзе.

Лише за кілька місяців, у лютому 2001 року, було порушено кримінальну справу за статтею “Умисне вбивство”. Ще через 8 років, у 2009-му, були знайдені останки черепа, які також належали Георгію. Похорон журналіста відбувся лише через 16 років після його загибелі – у березні 2016 року.

Розслідування кримінальної справи також просувалося з великими труднощами. У лютому 2005 року були затримані перші підозрювані – працівники Головного управління МВС Валерій Костенко, Олександр Попович і Микола Протасов, у 2008 році вони були засуджені до тюремного ув’язнення.

У 2009 році Генпрокуратура висунула офіційне звинувачення ексначальнику Департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексію Пукачу. У 2013 році він був визнаний винним і засуджений до довічного ув’язнення.

Що стосується організаторів і замовників вбивства журналіста, то в цьому питанні навіть через 19 років після злочину залишаються “білі плями” – багато в чому через низку смертей. Так, у березні 2001 року в результаті “подвійного самогубства” загинув Юрій Кравченко, який, за словами Пукача, віддав усний наказ ліквідувати Гонгадзе. У квітні 2015 року у Менській колонії раптово помер Протасов, який свого часу сказав: “Гонгадзе набрав повітря і пручався, і тоді Пукач наказав вибити з нього дух”. Перебуваючи на лаві підсудних, сам Пукач заявив, що визнає вирок тільки тоді, “коли разом зі мною в цій клітці сидітимуть Кучма і Литвин“.

Зауважимо, на сайті “Українська правда”, засновником якої був Георгій Гонгадзе, немає публікацій і згадок про цей день пам’яті вбитого журналіста.

Своєю думкою про те, чи може резонансна справа бути доведена до кінця, чи можуть бути офіційно названі і засуджені її замовники, у бліцінтерв’ю OBOZREVATEL поділився перший заступник генерального прокурора Микола Голомша.

– До сьогодні не поставлено крапку у питанні замовників вбивства. Чи може вона бути поставлена взагалі, зокрема після зміни влади в Україні? І чи дійсно це сьогодні вкрай необхідно?

– Безумовно, це потрібно суспільству, бо невідворотність покарання є одним із принципів правосуддя.

Завершене розслідування. Єдине, що залишилося – це забезпечити повноту. Дійсно, Пукач зробив заяви, і слідство зобов’язане розібратися з тим, хто замовив це вбивство. Всі матеріали зібрані, всі фігуранти відомі. Мені здається, що слідство зобов’язане об’єктивно, не заглядаючи в очі політиці, професійно поставити крапку в цій справі.

– Яким чином можна професійно поставити крапку з огляду на всі наявні обставини?

– Необхідно зважити всі наявні докази, їхню достатність для ухвалення рішення, і повідомити про це суспільству. Або оголосити підозри, або пояснити, чому цього не відбувається.

– А як бути з Кучмою і Литвином?

– Мені здається, що у справі зібрано достатньо доказів щодо того, хто був організатором злочину.

Але я хотів би зауважити, що є поняття реалістичності. Воно вказує на певну людину, яка була причетна до організації вбивства. Про це каже Пукач.

Мені здається, що в цій справі треба ставити крапку.

– На вашу думку, в чому полягає головна перешкода? Чому крапка не ставиться?

– Меркантилізм у політиці, у владі заважає це зробити. На превеликий жаль, все переведене у ранг політики. Доти, доки ми не зуміємо зробити так, щоб правоохоронні органи йшли до кінця, не турбуючись про те, хто попадеться, ладу у нашій країні не буде.

Я неодноразово наголошував це правоохоронним органам: ми ні з ким не домовлялися “мочити” людей. Тому правоохоронці зобов’язані йти до кінця у своєму розслідуванні і ставити крапки.

– Чи припускаєте ви – суто теоретично, – що Леонід Кучма і Володимир Литвин опиняться на лаві підсудних у справі Гонгадзе?

– Скажу відверто: щодо Кучми це питання сумнівне. Я говорю не про публічні, а про прямі докази. Але той, хто організував це вбивство, може опинитися за ґратами.

Важко говорити про те, щоб поставити крапку у справі, коли не маєш прямих свідчень на людину. І це не дає підстав іти до кінця.

Але основний обвинувачений, вже засуджений, вказує на організаторів вбивства. Нехай ця людина вже мертва – я маю на увазі Кравченка (Юрій Кравченко – ексміністр МВС, найближчий соратник Кучми. – Ред.), – Пукач вказує ще на кількох людей.

Я б не хотів називати їхні імена, оскільки у нас є презумпція невинуватості. У нас є і цивільне законодавство, яке дає підстави притягти до відповідальності будь-якого чиновника чи правоохоронця, які вказують на вину людини, що не доведена вироком суду.

Коли свого часу ми дійшли до вбивства В’ячеслава Максимовича Чорновола, я порушив кримінальну справу щодо міліції за фальсифікацію огляду місця події і щодо судмедексперта, який зізнався, що він не робив розтин трупа. Ми відкопали труп основного свідка на Волині, якого отруїли міліціонери. Встановили, що були відключені подушки безпеки і кастетом було завдано 4 удари у потиличну область.

Щодо Івасюка ми докопалися до того, що встановили двох осіб, які стежили за Чорноволом і були причетні до його вбивства. Встановили, що Івасюк був повішений мертвим.

Дуже серйозно ми просунулися і в інших справах, зокрема у справі про отруєння (третього президента України Віктора. – Ред.) Ющенка.

Але одним махом у нас забрали всі справи і не дали можливості довести їх до кінця. Водночас я отримав отруєння ртуттю в кабінеті і потім – вплив на мене електромагнітними хвилями, потужність яких у 1,5 мільйони разів перевищувала припустиму норму. І я зрозумів, що серед нашого брата є люди, які не дуже мають бажання розкривати вбивства. Тому я вважаю, що ми відбудемося як держава, коли правоохоронні органи стануть незалежними від чиновників, а будуть залежними тільки від закону. І коли ми побачимо, що в політиці немає меркантилізму.