Хто такі «соросята» і з чим їх їдять?

Як слушно підкреслив прем’єр-міністр на відомих «плівках», вони – ухандохали економіку. Вони готуються розпродати Україну іноземцям шматочками – через так званий «ринок» землі і держпідприємств. Вони впроваджують в Україні цензуру і диктатуру, називаючи це «захистом» правди і свободи слова. Вони намагаються знищити інститут сім’ї як такий – через легалізацію наркоманії, проституції й грального бізнесу. Вони ненавидять українців, борються зі всім українським – через гібридні мовні/освітні/культурні закони і навіть ревізію українських героїв.

За все вищезгадане вони виписують собі з держбюджету воюючої країни шалені премії. У рази більші, ніж отримують посадовці такого рівня в цивілізованій Польщі і навіть президент Трамп. Кожного, кому все це не подобається, вони називають або ідіотами, або «руками Кремля». Хоча при цьому не заперечують: самі – «профани» й «дебіли». А ще – методично годують українців «совком» – будують країну «Какая разніца», «Новоросія», «Малоросія» чи «Росія-2».

Вони – соросята.

Хто це поіменно в «українській» владі, звідки взялися, для чого і за чиї гроші – далі у матеріалі.

Хто такі соросята і навіщо вони в Україні

«Соросята – це те, що не так давно називалоcя грантоїдами, – каже аналітик Андрій Холявка. – Це люди молодшого та середнього покоління, яких за певними ознаками вибрали, підготували в структурах, афілійованих переважно із Соросом (Джорджем Соросом – американським бізнесменом, фінансистом угорсько–єврейського походження, прихильником теорії «відкритого суспільства», – ред.) і його оточенням, а тепер спровадили у владні коридори.

Пролізти в українську владу їм вдалося завдяки таким явищам, як «свобода слова» і «незалежні ЗМІ». Насправді ж, їхні фінансити встановили фактично повний контроль над ЗМІ і завдяки цьому одурманили суспільство. Створили «паралельну реальність» – де потворні речі видаються симпатичними, а нормальні і правильні – потворними. Така політика проводилася по багатьох каналах сприйняття  протягом тривалого часу, тому в людей і з’явилися сумніви: а, може, так дійсно правильно?

У результаті маємо те, що маємо. Люди йшли на вибори, голосували за певні ідеї, програми, персони…а найвищих посадах опинилися соросята, які провадять політику, зовсім далеку від бажань виборця, полярно протилежну до обіцянок, які давались на виборах, абсолютно неспівставну з тим, що потрібне українцям як національній спільноті. Отак і сталася просто унікальна ситуація: величезну націю по тихому рейдернула жменька колоніальних управлінців»».

Величезну націю тихо рейдернула маленька жменька колоніальних управлінців

Так, наприклад, каже аналітик, у нас на порядку денному – бойові дії та економічна криза. А соросята намагаються переконати, що і перше, і друге – зовсім не важливо. Що немає нічого потрібнішого, ніж права ЛГБТ і гендер у школах.

«За миску юшки від своїх спонсорів вони розпродують Україну – як колись біблійний Ісав за миску юшки продав своє первородство братові Якову. Це свого роду новий тип колоніальних управлінців, – компрадорська інтелігенція. Її мета – візуально не відрізнятися від маси тубільного населення, але провадити ту політику, яку їй вкаже її зовнішній бос, який її вигодував і виховав», – пояснює Андрій Холявка.

Тим часом політтехнолог Олександр Кочетков вказує на принципову ознаку такого «типу політиків»:

«Соросята» не пов’язують своє майбутнє з Україною, вони прагнуть оформити друге громадянство, отримати роботу і в ідеалі перебратися в одну із західних країн. Їм протипоказана успішна самостійна Україна. Саме тому вони активно займаються створенням умов, коли найбільш наші привабливі активи опиняться в руках західних корпорацій, тобто, фактичних роботодавців «Сорос», а Україна деградує до сировинного придатка».

Політтехнолог наголошує: соросівські і подібні їм структури – не інвестують в країну, не розвивають виробництво, не приносять якісь нові технології та інше. Вони вкладаються в підготовку агентів впливу через так звані інститути формування громадянського суспільства і відповідні для їхніх цілей фінансові інструменти. А при цьому – не гребують і чисто корупційними методами.

Чому Зеленський – нащадок Порошенка і при чому тут Садовий із Вакарчуком

Тему із «соросятами» в Україні не проговорював хіба лінивий. Зокрема, і в політикумі, при чому – фактично в усіх політичних силах, включно із монобільшістю. Так, нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубінський напередоні заявив, що приблизно 40% команди нової влади – «соросята». А ще до цього прем’єр Олексій Гончарук на горезвісних «плівках» з Кабінету Міністрів разом зі своїми підлеглими вигадував пояснення для українців, які, за його словами, вже переконані: «соросята ухандохали економіку».

Цю ж тему регулярно піднімають затяті прихильники екс-президента Петра Порошенка. Стверджують начебто правильно: «соросята» – це зло для української державності. Але наголошують: при Порошенкові такого не було і не було би зараз, якби його вибрали на другий термін.

Втім, аналітики зазначають, що риторика про «патріотичного Порошенка» і «непатріотичного Зеленського» якраз у цьому плані виглядає якнайменше смішно.

«Ті самі соросята працювали і з Порошенком, просували ті самі теми, ті самі законопроекти. І в часи Яценюка, і в часи Гройсмана. Тему з розпродажем України (ринок землі і стратегічних підприємств) почав Порошенко. Він зробив усі підготовчі моменти. А от Зеленський став уже завершителем його справи», – пояснює Андрій Холявка.

Як приклад, експерт згадує колишніх нардепів від Блоку Петра Порошенка, так званих «єврооптимістів» – грантожерів Мустафу Найєма та Сергія Лещенка, які зараз обіймають топ-посади в Уряді Зеленського та отримують мільйонні гонорари. Також – Давида Арахамію, який з 2014 року працював у Міністерстві оборони на високих посадах, на виборах у 2019 році агітував за Петра Порошенка, голосував за нього, а тепер став головою фракції «Слуга народу» у ВРУ. А ще – партію «Самопоміч» та її засновника Андрія Садового, як основного «соросятника» України.

Люди побачили, що «історія успішного Львова» – це лише добре розрекламована Садовим вигадка

«Самопоміч» на початках була найуспішнішим ультраліберальним соросоорієнтованим проектом. Мала величезний рейтинг під час виборів – а до кінця каденції фактично вмерла. Люди побачили, що «історія успішного Львова» – це лише добре розрекламована Садовим вигадка. Що єдине, що вміють всі його «молоді й прогресивні інтелектуали» – збагачувати власні е-декларації із держбюджету. Те саме тепер з Вакарчуком і його проектом. «Голос» – це погіршена версія «Самопомочі». Вони у Раду не встигли зайти, а вже втратили фактично весь рейтинг. Бо неспроможні і не зацікавлені робити те, чого від них сподівалися виборці. Бо на вибори вони йшли з однією метою: відпрацювати завдання своїх іноземних босів. «Самопоміч», «Голос» та «Слуга народу» – дуже близькі один одному проекти. Як ідейно, так і людським ресурсом», – каже Андрій Холявка.

Так, наприклад, сьогодні у лавах партії «Слуга народу» – колишня член «Самопомочі» Марія Мезенцева. А єдиний депутат-мажоритарник від «Самопомочі» Павло Бакунець – системно підтримує політику монобільшості. В Уряді працює Ірина Подоляк і донедавна працювали Альона Бабак та Юліан Чаплінсьикий. Всі вони – люди з найближчого оточення Андрія Садового.

До цієї ж компанії сміло можна вписати й Міністра розвитку економіки Тимофія Мілованова, прем’єр-міністра Олексія Гончарука та значну часину їхнього оточення. Їх зі Садовим, «Голосом» і «Слугою народу» пов’язує спільний спонсор – бізнес-партнер Джорджа Сороса Томаш Фіала. Про це «Вголос» розповідав детально у попередній публікації.

До цього ж «соросятника», схоже, сміло можна записати ще низку міністрів – Оржеля (міністра енергетики), Криклія (міністра інфраструктури), Дубілета (міністра Кабміну), Малюську (міністра юстиції), Маркарову (міністра фінансів) й Абромавичуса (керівника «Укроборонпрому» з литовським паспортом).

Як стверджували раніше журналісти, їх також «стимулює» Томаш Фіала.

Також – одіозного міністра культури Володимира Бородянського, якому приписують близькі стосунки з олігархом і спонсором «Голосу» Віктором Пінчуком, а, відповідно і з Соросом. Міністра освіти Ганну Новосад, яка була стипендіаткою фонду Сороса. І навіть скандального голову «Нафтогазу» Андрія Коболєва, якого американські республіканці недавно прямо назвали членом «картелю Сороса».

І дружина Андрія Садового, власниця медіаімперії «Люкс» Катерина-Кіт-Садова, до речі – також із соросятника. Як стверджує біографія, у структурах Сороса вона працювала ще з 1998 року.

Поєднати непоєднуване або Як «соросята» впроваджують «рускій мір»

Аналітики сходяться на тому, що на українській території грають декілька зовнішніх сил. Окрім так званого «соросятника» є ще й потужні проросійські проекти з різним ступенем агресивності.

«Вони різні, але мають одну дуже вагому спільність: їм дуже не подобається навіть натяк на Українську самостійну соборну державу. Одні хочуть стерти її з лиця землі во ім’я «руского міра», а інші – задля землі без кордонів, без етносів, без народів, без культур і без статей», – каже Андрій Холявка.

По суті, за словами Олександра Кочеткова, московська недоімперія намагається знищити Україну за допомогою військової сили, а транснаціональні корпорації – за допомогою грошей і інтриг. І друге, як він стверджує, явно ефективніше.

«Соросята» небезпечні тим, що вони нав’язують залежність від зовнішніх донорів, які в обмін на кредити, які йдуть на погашення попередніх кредитів, пропонують ще й політичні рекомендації. А це вже відмова від суб’єктності України.

Також вони винайшли підхід «Україна – аграрна супердержава». При чому приставка «супер» – це для потурання національній гордості. А по суті – йде відмова від промислового потенціалу і перетворення на сировинний придаток. Подібних прикладів можна навести ще безліч. Тобто «соросята» фактично працюють проти суб’єктності та успішності України».

Втім, каже Андрій Холявка, особливість українського політикуму в тому, що він часто поєднує на перший погляд несумісні речі.

«Самопоміч», «Голос» і «Слуга народу» з одного боку відпрацьовують гроші Сороса, а з іншого прямо насаджують Україні «рускій мір». Тобто працюють на знищення України з подвійною силою. Пригадайте вислови Бородянського про українських героїв у стилі путінської пропаганди і «какую разніцу» від Зеленського на новий рік. Цю ж какую разніцу, до речі, Вакарчук озвучував ще в 2014 році, тільки тепер уже вдає «патріота». А пригадайте «Львов гаваріт па рускі» від Садового, його преференції російському олігарху Чуркіну у Львові, гібридні мовні закони «Самопомочі» і багаторічну дружбу з Фрідманом, якого США внесли в санкційний список найбільш наближених до Путіна осіб…», – вказує аналітик.

Андрій Садовий та Михайло Фрідман

«Вся технологія цих «соросят» схожа з тим, як павуки впорскують свою отруту в жертву, – каже Олександр Кочетков. – І ця отрута починає розріджувати, розкладати жертву зсередини, забезпечуючи її висмоктування павуком. При цьому «павучата-соросята» можуть бути освіченими, щиро вважати себе патріотами, займати активну публічну позицію, виступати непоганими менеджерами в окремих напрямках. Більше того, якщо підходити по-розумному, то за гроші Сороса та інших західних грантодавців можна навіть робити для своєї країни багато корисного, як це сталося в Грузії часів Міхеаіла Саакашвілі і Кахи Бендукідзе.

Але не з нашим щастям. Україна, як завжди, йде найбільш складним шляхом. Наші «соросята» виявилися рідкісно слабкими, жадібними і бездарними. Можливо, у цьому наш шанс. Оскільки залишається надія, що через свою недолугість «соросята» все ж не зможуть виконати свою місію, і міжнародний олігархат не висмокче Україну насухо».

Яна Федюра, “Вголос”