Георгій Кірпа: втрата, що досі залишається таємницею

18 років тому обірвалося життя міністра транспорту та зв’язку, Героя України родом з села Клубівка, що на Ізяславщині.

Георгія Кірпи, міністра транспорту та зв’язку, нашого земляка з села Клубівка, що на Ізяславщині, не стало 27 грудня 2004 року. За кілька днів до Нового 2005 року, на дачі в Бортничах під Києвом пролунав постріл. Він обірвав життя людини, яку ще півтора роки тому, як повідомляє у власному розслідуванні телеканал 112, називали майбутнім президентом. На момент пострілу в помешканні перебував лише власник – Георгій Кірпа. Він провів свою дружину до Києва, а охоронця відіслав до крамниці. Коли той повернувся, знайшов до лазні і побачив тіло убитого. Поруч лежав пістолет Макарова.

За даними слідства, Георгій Кірпа помер від вогнепального поранення в голову. Генеральна прокуратура розглядала тоді кiлька версiй загибелi міністра: Кірпа міг застрелитися сам, інша – доведення до самогубства. Те, що в Кірпи була зброя, не було таємницею. У 1997 році, коли під вікнами офісу Кірпи у Львові було влаштовано вибух автомобіля, він отримав дозвіл на володіння особистою зброєю.

Як йдеться в рослідуванні телеканалу, слідство щохвилинно відтворило події того дня. Зокрема, йдеться й про телефонні дзвінки, під час яких Кірпа спілкувався та озвучував плани на наступний день. У ЗМІ також тоді лунала інформація про таємничу бесіду з невідомим, після якої, начебто Кірпа і пішов до лазні…

Не любив політичних інтриг…

На питання про те, які обставини могли зламати вольового міністра, і досі немає однозначних відповідей. У 2010-му його дружина Жанна Ігорівна, в інтерв’ю газеті «Сегодня» так і не дала прямої відповіді на те, що вона думає про версії смерті чоловіка, та зокрема, чи є підозра, що це було не самогубство, а вбивство. «Тільки я знаю, що сталося в день смерті. Але я не хочу про це говорити. Занадто багато непорядних людей все ще займають високі посади в Україні. Не час встрявати в політику…»

Георгія Кірпу називали одним з найбільш імовірних наступників Кучми на посаді президента України. А ще його називали одинаком у політиці, який відрізнявся хваткою, чуттям, інтуїцією, прагматичністю, амбіційністю. «Він був людиною дії, а не політичних інтриг», – казав про нього Володимир Литвин, колишній голова Верховної ради.

Він загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру виборів президента України часів Помаранчевої революції. На наступний день після смерті Георгія Кірпи, 28 грудня 2004 року, видання «Українська правда» оприлюднила свої версії, що могло б стати причиною ймовірного самогубства чи доведення до самогубства. 

Як зазначається у статті, у 2004-му, під час драматичних виборів президента України, Мінтранс був втягнутий у процес фальсифікації виборів. Два тури «Укрзалізниця» змушена була возити по всій країні мільйони відріпників, «спостерігачів» і просто хлопців бригадного вигляду, які голосували за кандидата від влади. Водночас, зазначає Українська правда, що перед переголосуванням керівник штабу Януковича заявив, що «Укрзалізниця» відмовилася давати окремі вагони для доставки «Януковичів». А вже по смерті Кірпи виявилося, що він допомагав поїздами «помаранчевій революції».

Зазначають, що Кірпу могли довести до самогубства, щоб сховати докази або зробити його винним у тому, де він був лише механізмом реалізації планів людей, які стояли набагато вище. Втім, усіх крапок над «і» щодо смерті Кірпи не розставили й досі…

Від слюсаря Клубівського цукрового заводу – до міністра транспорту та зв’язку

Георгій Кірпа народився в селі Клубівка на Ізяславщині. Дитинство солодким не було. Його виховувала мати-інвалід та незряча тітка. Саме тут він познайомився і зі своєю дружиною Жанною Ігорівною і разом вони вступили до харківського Інституту залізничного транспорту. На четвертому курсі вони одружилися.

Георгій Кірпа пройшов шлях від слюсаря Клубівського цукрового заводу та чергового залізничною станцією до міністра транспорту та зв’язку. Починаючи з 1993 року він сім років був керівником Львівської залізниці. Тоді було багато тих, хто хотів з Кірпою дружити, але чимало було таких, хто хотів воювати. Хтось його поважав, хтось не любив, хтось боявся. Так, у 1997 через тертя навколо Львівського вокзалу проти Кірпи навіть було влаштовано теракт – під вікнами офісу Кірпи вибухнув автомобіль…

З іменем Георгія Кірпи пов’язують розбудову вокзалів та залізничної інфраструктури. Фото: kiyany.obozrevatel.com

Про Георгія Кірпу згадують як про «міцного господарника». З 2000 він – керівник «Укрзалізниці», міністр транспорту у трьох урядах. За часів його керівництва ділянки Укрзалізниці перетворилися на будівельні майданчики. На його рахунку були численні реконструкції вокзалів. А ще – пільги для проїзду дітей та студентів на канікули чи на Новий рік, введені в дію додаткові поїзди та експреси, чого не могли не помітити люди і не поставити це в заслугу Кірпі. У 2002-му за заслуги у розвитку залізничного транспорту йому присвоїли звання Герой України. У 2009-му Георгія Кірпу, посмертно, визнали найвидатнішим залізничником України за усі роки існування залізничного транспорту в Україні.

Саме з іменем Георгія Кірпи пов’язують масштабне будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський, автомагістралі Київ-Одеса, реконструкцію Дарницького вокзалу та станції Караваєві Дачі, будівництво нового мосту через Дніпро… По смерті іменем Георгія Кірпи було названо площу перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді, електропотяг за маршрутом Львів-Ужгород, вулицю в Києві, станцію у Дарницькому районі Києва…

У рідному селі в хаті Георгія Кірпи заснували музей

Щороку, 27 грудня, згадують Георгія Кірпу і в рідному селі Клубівка на Ізяславщині. У 2009-му тут йому відкрили пам’ятник, а через рік у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи, відкрито музей його імені.

У рідній хаті Георгія Кірпи заснували музей. Фото: fondkirpa.com.ua.

«Він ніколи не забував про Клубівку, і люди його теж не забувають. Не варто нагадувати сільчанам про день пам’яті чи день народження Георгія Миколайовича, завжди з квітами йдуть вшанувати його пам’ять. Він дуже багато зробив для села. Будівництво газогону, доріг, залізничної лікарні, капітальний ремонт школи, дитсадка, будинку культури… У селі його пам’ятають, як людину, яка зробила надзвичайно багато. Усе тримав на контролі – до дрібниць», – розповідає Леся Остапчук, землячка, представниця фонду Георгія Кірпи на Хмельниччині.

Додає, що досі, щороку фонд імені Георгія Кірпи, заснований його дружиною Жанною Ігорівною, напередодні Нового року дарує усім сільським дітям подарунки. Цю традицію заснував ще Георгій Миколайович, а рідні бережуть її досі.