Сценарії, як зупинити війну на Донбасі, від кандидатів у президенти

Мінським угодам — чотири роки. У лютому 2015-го президенти України, Франції та Росії, а також канцлер Німеччини домовилися про нову редакцію документу, який мав би покласти край війні на Донбасі. Активні бойові дії на Сході припинились, однак Росія досі не виконала навіть перше з зобов’язань, яке взяла на себе в Мінську — повністю припинити вогонь. Тож на практиці угоди не виконуються.

Війна на Сході — одна з головних проблем, що турбує українців. Пріоритетною її вважаютьпонад 30% громадян. За два місяці в країні президентські вибори. Тож більшість кандидатів уже зараз розповідають, як саме, в разі перемоги, будуть намагатися досягти миру на Донбасі. Про це свідчать передвиборчі програми, які кандидати подали до Центрвиборчкому.

Претендентів на президентське крісло багато, проте їхні «мирні плани» не надто різноманітні. Загалом є два базові сценарії: чекати, допоки Росія піде на поступки під тиском, або домовлятися з нею — напряму чи за посередництва міжнародних партнерів.

Чинний президент Петро Порошенко, по суті, пропонує чекати.

Він виступає за введення на Донбас миротворчого контингенту ООН. Цю ідею підтримують міжнародні партнери України, проте президент Росії Володимир Путін не поспішає погоджуватися на такий сценарій.

Порошенко — співавтор Мінських угод, виступає за їхнє виконання, але в послідовності, яка, знову ж таки, не влаштовує Путіна. Спершу виведення з Донбасу російських військ — потім проведення там виборів за українським законодавством і встановлення контролю над кордоном.

Доки Путін відмовляється виконати «Мінськ» у такій послідовності, Порошенко пропонує розбудовувати армію та домагатися посилення міжнародних санкцій проти Росії.

Решта кандидатів із більш-менш пристойним рейтингом пропонують домовлятися.

Юрій Бойко — кандидат від опозиційної платформи «За життя!» виступає за перемовини з Путіним та бойовиками Донбасу.

Трохи інші погляди в Олександра Вілкула — конкурента Бойка за статус кандидата від Півдня та Сходу. Він пропонує виконати «Мінськ» і провести на окупованих територіях вибори за українським законодавством. Порядок під час виборів мають забезпечити миротворці, однак не ООН, а «дружніх та нейтральних країн». В якому форматі Вілкул планує переконати Росію погодитися на такий сценарій — кандидат не уточнює.

Домовлятись пропонують і політики з так званого патріотичного опозиційного табору. Проте робити це вони пропонують разом із міжнародними посередниками і не на умовах Мінську.

Юлія Тимошенко, яка донедавна була лідером передвиборчої гонки, вважає Мінські угоди «перемогою» Путіна. Тимошенко апелює до іншого документа — Будапештського меморандуму 1994 року. Він гарантує непорушність кордонів України після відмови від ядерної зброї. «Будапешт» підписали США, Великобританія та Росія. Чого вартують ці гарантії, Україна дізналася у 2014-му, коли США та Велика Британія не завадили Росії окупувати Крим та вдертися на Донбас. Як саме змусити Росію, яка на папері є гарантом безпеки, а на практиці — країною-агресором, виконувати «Будапешт», Тимошенко не пояснює. Обіцяє провести для цього в Києві міжнародну конференцію.

Комік Володимир Зеленський, який у січні вийшов на першу сходинку президентського рейтингу, теж декларує прихильність до Будапештського меморандуму, як і Олег Ляшко з «Радикальної партії» та міський голова Львова Андрій Садовий.

Натомість Анатолій Гриценко з «Громадянської позиції» обіцяє повернути окуповані території «без “особливих статусів” дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами». Проте як саме він хоче це зробити, Гриценко не уточнює.

Погляди решти кандидатів у президенти оригінальністю не відзначаються — переважно вони виступають за «Будапешт» або ж у тій чи іншій формі згадують про миротворців.

ГРОМАДСЬКЕ